Зеленій Балці вже 200 років. З висоти пташиного польоту маємо можливість подивитися на місця, з яких все починалося. Тут, за декілька сотень метрів на захід від зірки Меморіалу загиблим у ВВв, розташовувався хутір Феодосія Нестеренка та Миколи Верещаки – засновників села. Пізніше, попід ставком, у південному напрямку від хутора, простягнеться перша вулиця. Всього декілька дворів, і декілька родин. Вони дали життя, з них все і почалося.
З часу свого заснування село входило до складу Мусіївської волості Елисаветградського повіту, а з середини 19 ст. перейшло до Олександрійського повіту Херсонської губернії і розташовувалося на перехресті трьох повітів: Херсонського, Олександрійського та Єлизаветградського.
Відомості про заснування та заселення села знаходимо в книзі „Результати подвірного перепису Олександрійського повіту 1886 року”. Тут зазначено, що воно заселене в 1816 році селянами з Полтавської губернії. Цей факт підтверджено в документах Державного архіву Херсонської області. В справі про розмежування земель між поміщиками Феодосієм Нестеренком та Миколою Веращакою вказано, що вони спільно купили ці землі 29 листопада 1816 р. у поміщика Ольвіопольського повіту Юрчевського. Згодом з Малоросії було преведено 23 душі селян, яких засновники поселили, у збудованих для них хатах.
ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ
Щодо походження назви села, то вдалося з’ясувати, що воно так називалося ще в 19 ст. , хоча за свідченнями старожилів воно малу іншу назву – Нестерівка., а Зеленою Балкою було назване за радянських часів. Перша письмова згадка про с. Зелена Балка відноситься до 1828 року. В „Сповідальному розписі Миколаївської церкви с. Олександрів-Дар (Рахманове)” воно зазначається як «Слобода Нестеренкова, Зеленая Балка». У «Списках населених місць Херсонської губернії» станом на 1859 та 1896 рр. село також позначене як Зелена Балка (Нестеренкова, Нестерівка). Виходить, що назва села має давніше походження і можна припустити, що його так назвали при заснуванні на землях при балці Зеленій, у верхів’ї якої воно знаходиться, а сама балка простягається з півночі на південь від. с. Гейківки до селища Зелене Криворізького району Дніпропетровської області та впадає у р. Інгулець. Балку назвали Зеленою тому, що в ній через постійну вологу навіть в посушливі місяці багато зеленої рослинності.
Згадки про село виявлено також в праці Пивовара А.В. «Поселення Херсонської губернії за повітовими алфавітами 1856 року». Тут воно згадується як «деревня Зеленая, наследников Нестеренковых» і зазначено, що складається вона із шести дворів. Конкретно як «деревня Зеленая Балка, владение Нестеренкова» наше село записане в джерелі за 1859 р. Тут зазначається, що село розташоване в балці Зеленій по Чумацькій дорозі із містечка Братолюбовки через містечко Софіївку (Валове) в м. Херсон. В селі нараховується 8 дворів, кількість жителів становить 60 осіб, із них 30 чоловічої та 30 жіночої статті.
Відомості про наше село також зберігаються в праці «Список населенных мест Херсонской губернии, Губернский статистический комитет. - Херсон , 1896» тут воно вказується як «деревня Зеленая Балка (Нестеренкова). Вищезазначене джерело вказує, що с. Зелена Балка та сусідні села Ковальовка (Тихий Приют, Гданцівка), Макарівка та ін. входили до Мусіївської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії.
Старожили свідчать, що фільварок землевласника Нестеренка розташовувався на місці де до 2010 р. знаходилося сільське поштове відділення „Укртелекому”. З 1965 року в панському будинку містилася лікарня колгоспу „Заповіт Ілліча”. Тут були збудовані нові приміщення, в яких протягом 1980-2006 років знаходився виконком Зеленобалківської сільради
ВОНИ БУЛИ ПЕРШИМИ
Проблема подвійної назви населеного пункту (Зелена Балка-Нестерівка) відкрила напрямки пошуку засновників села та особливостей його заселення.
Вдалося з’ясувати, що засновниками його були полтавські дворяни: корнет Микола Верещака (1755-1835) та його зять поручик Ольвіопольського гусарського полку Феодосій Лук’янович Нестеренко (1783-1855), який брав участь у бойових діях Вітчизняної війни 1812 року. Він мав велику родину. Був одружений на доньці корнета Миколи Верещаки Пелагеї Миколаївні. В родині було п’ять синів та донька Ганна. Саме відомості про одруження (1810 р.) та місце народження старших синів Івана (1811 р.) та Михайла (1815 р.) Нестеренків, які записані у посвідчені Полтавської духовної Консисторії, привили нас на батьківщину цієї родини – в с. Плехів Оржицької волості Лубенського повіту Полтавської губернії. Таким чином, було відкрито місце, з якого походять засновники с. Зелена Балка та селяни, які в неї переселені. Дані факти підтверджуються також у праці краєзнавця В. Милорадовича «Степова Лубенщина». В другій частині знаходимо і Оржицьку волость, де розповідається про с. Плехів. В.Миларадович пише: «Узкий проселок ведет из Оржицы в Плехов, мимо глубокаго яра, заросшаго лесом. Иногда на пригорках при встрече нельзя и разминуться. За полем виднеется село в окружении вишнёвых садов на возвышении праваго берега Оржицы, впадающей в Сулу версты за две от села у обширной, зеленой низины, отделяющей Плехов от Онушек и Великой Селецкой, и полной протоков и озер.» Серед опису села ми зустрічаємо свідчення про те, що в Плехів із Юсковець прийшла найдавніша місцева родина Нестеренків, яка зайняла Нестерівку – кут, де живуть виключно Нестеренки. Дослідник також зазначає, що біля Плехова є хутір Нестеренка, який складається з 14 дворів. Далі йдеться, що один із Нестеренків був козацьким полковником. (В.Миларадович висуває припущення, що це Андрій Корнійович Нестеренко - полковник Лубенський в 1665-1667 рр.). Як бачимо, Нестерівка була не тільки в степах тодішньої Херсонщини, а й квітучих місцях Полтавщини. Назва давнього козацького роду Нестеренків відбилася в них та поєднала на віки.
Дані свідчення дають підстави стверджувати, що засновник с. Зелена Балка Феодосій Нестеренко був представником давньої козацької родини і за зразкову службу в 1804 році отримав дворянське звання, що засвідчено у „Резолюції Правлячого Сенату про дворянство роду Нестеренків”.
Феодосій Лук’янович Нестеренко народився в 1783 року, ще за часів цариці Катерини ІІ. Тоді саме почалося формування російської влади на Україні. Батьки Феодосія - Лук’ян та Параскева Нестеренки проживали в той час на території Горошинської сотні Лубенського полку в с, Плехів, так званої Малоросії.
Нам пощастило відшукати документи, які свідчать про військову службу Феодосія Нестеренка (Російський державний історичний архів м. Санкт-Петербург. Ф.1343, Оп.26, Спр.1406).
У Службовому списку за 1809 р зазначається, що він походить в дворян Малоросійської губернії, Лубенського повіту. З 1801 року служив в Ольвіопольському гусарському полку. В 1804 році отримав звання корнета, яке надало йому права на спадкове дворянство. В 1806 р. беручи участь в боях при Янкерсдорфі з французькими військами, на території Пруссії, Нестеренко був тяжко поранений шістьма ранами та двома кулями в спину і в бік, шаблею в голову та багнетами в груди. В такому стані він залишився серед мертвих на полі бою. Пізніше місцеві жителі його знайшли і відправили до шпиталю м. Кенігсберг. Після одужання приймав участь в Фрідланській битві. За станом здоров’я в 1809 р. корнет був звільнений від служби та за бойові заслуги нагороджений чином поручика. Після звільнення повернувся в свій рідний дім на Полтавщину. В 1810 році Феодосій одружується на донці корнета Миколи Верещаки Пелагеї, яка проживала на той час в с. Мусіївка Хорольського повіту Полтавської губернії. Молоде подружжя протягом 1810-1816 рр. проживало в с. Плехів, де народилися перші їх діти.
Коли розпочалася Вітчизняна війна 1812 року, Феодосій Нестеренко не залишився в стороні. В липні 1812 року він вступає до Полтавського Дворянського ополчення, як дворянин Лубенського повіту і отримує посаду сотника для боротьби з військами Наполеона. Служив в ополченні до травня 1813 року. Брав участь в бойових діях під Могильовом та на території Герцогства Варшавського.
Придбавши землі при балці Зеленій в Елисаветградському повіті Херсонської губернії, подружжя Нестеренків разом з своїм батьком Миколою Верещакою, перевели своїх селян-кріпаків. Селян було декілька родин: Кондратенки, Руденки, Литвини, Стрижибики – це предки майже всих сучасних родин села.
Про переїзд Нестеренків спочатку до Єлизаветградського, а потім до Олександрійського повітів свідчать Метричні записи про народження молодших дітей цього подружжя, які зроблені в церквах Катеринославської духовної консисторії за 1817-1824 рр. Ці записи свідчать про те, що діти: Феодосій (1817 р.), Еммануїл (1822 р.), Григорій (1824 р.) та Ганна (1820 р.) Нестеренки народилися саме в Зеленій Балці.
Перші відомості про селян, яких було переселено в Зелену Балку датуються 1828 роком.
В цей час в селі проживало 19 дорослих селян в 11 дворах. З них: 10 чоловіків, 9 жінок, 20 дітей. Всього в селі мешкало 39 душ кріпаків. Конкретніше, це родини: Семена Кондратенка (1778 р.н), Миколи Кондратенка (1781 р.н.), Михайла Кондратенка (1789 р.н.), Миколи Литвина (1792 р.н.), Єфима Литвина (1797 р.н.), Павла Стрижибика (1782 р.н), Євстафія Руденка (1779 р.н.). Найстаршою жителькою села на той час була вдова Марфа Кондратенко (1762 р.н.) Як бачимо за датами народження, майже всі селяни були ровесники поміщика Феодосія Нестеренка (1783 р.н) та народилися до дати заснування Зеленої Балки (1816 р.) В Протоколі Херсонського дворянського губернського зібрання за 1833 рік зазначається, що за останньою ревізією за поміщиком Нестеренком в селі Нестерівці записано: спадкових селян: 4 чоловіки, 2 жінки; придбаних: 10 чоловіків, 9 жінок. Всього: 25 кріпаків. (Список перших жителів за 1828 р. див.у вкладці «Люди»)