ІСТОРІЯ ДИТЯЧОГО САДКА "БУРАТІНО"

   .  Організація дошкільного виховання  на території сучасної Зеленобалківської сільради розпочалася ще в перші роки радянської влади, з моменту створення колгоспів. Дитсадки організовувалися в кожному селі, як  правило в приміщеннях будинків бувших „куркулів”. Так перший дитсадок в с. Тихий Приют (с. Ковалівка) був по вулиці Жовтневій. Завідуючою садка працювала Тимошенко К.І,  В с. Зелена Балка (с. Нестерівка) в 30-50-х рр. минуло століття дитсадок розташовувався по вул. Осипенко, а в 60-90-х рр.. по вулиці Леніна, буд.3. Спочатку за цією адресою дитсадок функціонував в приміщенні глиняної селянською хати під очеретяною стріхою, які переважали тоді в селі. На початку 60-х рр. завідуючою тут працювала Дахненко Ганна Мусіївна, вихователем Івасик Марія Іванівна. В кінці 60-х років, коли розпочалося будівництво нового будинку, дитсадок був розташований в приміщенні сучасної медамбулаторії по вул.. Зарічній.

           Приміщення нового дитячого садка в с. Зелена Балка будувалося в 1968-1970 рр. по вул. Леніна, буд.3. Будівництвом  опікувався колгосп „Заповіт Ілліча”, головою правління якого був Чорновол І.Д. 

            Відкриття садка відбулося в 1970 році. Облаштуванням установи займався перший колектив на чолі із завідуючою Куліш Світланою Іванівною. 

    .  Світлана Іванівна очолювала садок протягом усього часу його існування ( 1970 - 1999 рр.)  Вона народилася в с. Златоустівка Криворізького району, Дніпропетровської області 23.02.1944 року в селянській родині. Закінчила Жовтоводське педагогічне училище за фахом вихователь дошкільного закладу. В колгосп „Заповіт Ілліча” прибула в 1967 р. разом з чоловіком Куліш П.П., який був направлений на посаду інженера. Молода сім’я мала двох доньок-близнюків Катерину та Тетяну. Вони оселилися в новому будинку по вул.. Степовій. За спогадами колег, Світлана Іванівна була гарним, дбайливим керівником. Вимоглива, справедлива, чітко і вправно організовувала колектив, дбала про чистоту і порядок у закладі, сприяла покращенню матеріально-технічної бази садка, вміла згуртувати, дати добру пораду, підтримати і захистити, коли це потрібно.

           Помічниками в організації функціонування нового садка молодій завідуючій став перший його колектив: вихователі Гальченко Галина Іванівна, Галина Андріївна; няні Матерн Раїса Дем’янівна, Краснощок Лідія Анатоліївна, Дерхо Онисія Іванівна, повар Кіндратенко Феодосія Іванівна.

       Дитячий садок мав гарне просторе приміщення, яке нараховувало більше 25 кімнат різного розміру та призначення. Вони відповідали усім вимогам та нормам санітарно-гігієнічних умов для закладу даного типу. Тут були дві великі гральні кімнати для проведення занять та ігор, простора кухня, спальня, літня веранда, де діти спали влітку,  ізолятор, різного виду кладові та ін. Функціонували туалети, кімнати для вмивання,  пральня. В приміщені була проведена каналізація, трубне водопостачання, холодна та гаряча вода, підігрів води здійснювався за допомогою електричного тену. парове опалення здійснювала окрема котельня, яка опалювалася вугіллям.   Садок мав дві групи дітей – старшу та молодшу по 26 – 28 душ в кожній. В перші роки роботи в закладі нараховувалося до 60-ти вихованців.   

      Поступово змінювався колектив, прибували та відбували вихователі. В 1974 році на роботу прибули молоді спеціалісти Скиба Людмила Іванівна та Байрак Клавдія Григорівна. Вони приїхали за направленням з Волинської області, після закінчення педагогічного училища. Кожна з них вирізнялася своїми здібностями і талантами.

      Клавдія Григорівна добре грала на баяні і гарно виконувала пісні, вона часто брала участь у святкових концертах сільського будинку культури . Пісню „Туманы, туманы, верните мне маму...” ,у її зворушливому виконанні, ще й досі пам’ятають жителі села. Людмила Іванівна мала здібності до малювання та художнього оформлення. За власною ініціативою вона фарбами виконала панно на стінах ігорової кімнати на сюжети різних казок. Не одне покоління вихованців, на протязі багатьох років, милувалося  малюнками казкових героїв, вже навіть тоді, коли вихователька не працювала. Ці вихователі запам’яталися усім вихованцям та їх батькам як добрі люди та кваліфіковані працівники. В с. Зелена Балка дівчата зустріли свою долю, вишли заміж за братів Віктора та Андрія Гончаренків і в 1979 році нові сім’ї повернулися на батьківщину.

       В 1979 році на роботу в дитсадок прибули нові молоді спеціалісти Загинайко Людмила Євгеніївна та Чорна Любов Миколаївна. Вони були випускницями Жовтоводського педагогічного училища. В цей час колгосп придбав для дитсадка піаніно, на якому гарно грала вихователь Загинаймо Л.Є.. Під його супровід, вона з вихованцями проводила музичні заняття, вчила співу, танців, готувала святкові виступи.  Чорна Л.М. під час навчальних занять прищеплювала естетичні смаки дітям, навчаючи їх виконувати декоративні доробки з природного матеріалу, особливо з соломки.

        Доброю традицією було проведення святкових концертів та ранків, присвячених Святам 8 Березня, 9 Травня, Дню Радянської Армії. Незабутні враження батьків та вихованців залишалися від Новорічних свят з чудово прикрашеною ялинкою, якою забезпечував колгосп. На таких святах були присутні батьки, гості села, члени правління колгоспу „Заповіт Ілліча”.  Старших вихованців, як випускників, на порозі 1 класу проводжали на випускному ранку.

         3 1982 року на поміч двом вихователям приєдналася третя – Боз Лідія Миколаївна, коли в садку почала діяти нічна зміна. В цей час до закладу було рганізовано підвіз дітей х інших сіл Зеленобалківської сільради., які протягом тижня, від понеділка до суботи, проживали в садку. Нічними нянями тоді працювали Кіндратенко Ніна Павлівна, Савченко Валентина Іванівна, Тимошевська Ніна. В даний період до складу колективу було введено посаду медичної сестри для нагляду за здоров’я дітей. Певний час на цій посаді працювала молодий фахівець, випускниця Криворізького медичного училища  Кобзар Любов Степанівна.

           В кінці 80-х-90-х рр. вихователями працювали Боз Л.М., Мошоровська Т.І., Кіндратенко А.О. Протягом цього часу вони виховали не одне покоління дітей, організовували свята, лялькові вистави,  казкові інсценізації та ін. Вихователі проводили навчальні заняття по підготовці до 1 класу, на професійному рівні знайомили з азами читання, письма, математики, музики, трудового навчання, фізичної підготовки. В ці роки збагачується матеріальна база закладу. Фактично кожного року, а то й частіше, садок забезпечувався різноманітними іграшками, від звичайних до дуже дорогих, настільними іграми, книгами для різного дитячого віку, матеріалом для декоративних виробів, спортивним інвентарем. Одне із приміщень було облаштоване як спортивну залу, для занять фізичною культурою. Вона була оснащена спортивними знаряддями та пристроями на сучасному рівні. В садку був  телевізор, радіола, магнітофон, телефон, два холодильники. Всі приміщення були  обставлені якісними меблями, які відповідали їхньому призначенню.

        Подвір’я дитсадка було облаштоване ігровим майданчиком, пісочницями, металевими гойдалками та гіркою, Його прикрашали дерев’яний будиночок та грибок для відпочинку.

    В цей час гарним було і продовольче постачання дитсадка, яке здійснював колгосп та продуктовий магазин села. В раціоні харчування дітей зажди було м’ясо, молоко, яйця, різні види круп та вироби з борошна. Улюбленими стравами дітей були вареники, млинці, пироги та ін. В достатній кількості завжди були цукерки, печиво, соки, свіжі фрукти та овочі. За спогадами вихованців, вони частенько забігали до кухні, звідки до ігрової доходили запашні аромати страв, які готувала повар дитсадка Дерхо Онисія Іванівна.  Як вони свідчать: „Хто не пам’ятає тоненькі пиріжки з картоплею з хрусткою скоринкою, які напекла тьотя Нюся”. Так лагідно називали вихованці Дерхо О.І., яка більше 20 -ти років (з 1973 по 1996 рр.) працювала поваром, а іноді за сумісництвом і нянею в дитячому садку.

      З 1996 року, в зв’язку з глибокою економічною кризою, розпочинається період занепалу Колгоспу „Заповіт Ілліча”, який згодом буде реорганізовано в КСП „Промінь” – цей час стає фатальним і для приміщення дитячого садка „Буратіно”. Зменшується кількість дітей, обмежується фінансування. Цього року установу переводять до приміщення початкових класів Зеленобалківської СШ. Тут виділяється для дітей ігрова кімната, класна кімната. Приготування їжі здійснюється в шкільній їдальні поваром Багіною В.М. в цей період завідуючою і вихователем садка працює Боз Л.М., нянею Савченко В.І. В такому стані заклад функціонував до початку 2000-х рр., а потім його закрили.

       Споруда дитячого садка „Буратіно” по вул. Леніна залишилася самотньою. Деякий час приміщення охороняли, а коли перестав існувати колгосп, після 1998 року, розпочинається його руйнація. Із-за великої заборгованості колгоспникам в заробітній платі, майно садка роздавалося як компенсація цих боргів та виплата майнових паїв. До середини 2000-х рр. була розібрана і споруда, яка будувалася з білої цегли. Зараз ми маємо пустку серед села, де збереглися  залишки фундаменту. Тільки одинока береза, яку разом зі своїми вихованцями в 90-ті роки посадила Боз Л.М. біля приміщення садка, нагадує про життя, яке вирувало тут на протязі кількох десятиліть.

         Прикра подія бентежить душі  і бувших працівників і вихованців. Закладу вже не має, але він залишається в пам’яті тих, хто зробив в ньому свої перші кроки в житті, вийшов на поріг власної долі, він залишається в пам’яті своїх випускників

      Випускниками закладу стали сотні його вихованців, які після закінчення сільської школи кожен по своєму облаштували своє життя. Серед них є керівники різних рівнів, робітники і службовці, медпрацівники і вчителі. Вихованцями дитячого садка є  сільський голова Зеленобалківської сільради Кобзар Л.С., виконавчий директор фермерського господарства „Скорпіон” Булаткін О.І.,  вчителі Зеленобалківської СЗШ: заступник директора з НВР Косяк Т.М., заступник директора з ВР Дрозд Л.М.. вчитель географії Галушко І.В., вчитель історії Дерхо В.В. та ін.