Події революції та громадянської війни

    Хоча друкованих матеріалів тогочасної історії села не збереглося, але достовірно відомо, що під час Лютневої резолюції 1917 року селяни поділили поміщицьку землю. Жителі села приймали активну участь в Жовтневій революції 1917 року та Громадянській війні 1918-1920 рр.

     В селі Зелена Балка не було професіоналів-революціонерів. Проте під час революційних подій 1917 року прогресивні настрої в людей були. Так, наприклад Кликовка Микита Петрович, Кондратенко Федір Федорович, Квочко Гаврило Корнійович зі зброєю в руках брали участь у боротьбі в лавах Червоної Армії проти білогвардійців, пізніше проти німецьких окупантів періоду Першої світової війни, а також махновців та григорівців.

    Жителі села Дахненко П.Я., Шолохов В.П., а з ними ще 13 земляків вступили до загону Червоної гвардії і пішли на боротьбу з інтервентами. Але під натиском австро-німецьких військ червоногвардійцям доводилось відступати на схід. Добро поміщицьке поверталося їм назад так же швидко , як і було розподілено серед бідняків.

 В період громадянської війни село Зелену Балку обминув бандитизм, не було там ні грабежів, ні вбивств.

 На десять населених пунктів, що входять до сільської ради не було партійної, комсомольської організації, а сільська рада не числилась у відстаючих.

                             Встановлення радянської влади та  колективізація

    Радянська влада встановилась в селі в 1921 році. Активними її організаторами були жителі села члени Комуністичної партії: Дахненко Павло Янович, Попов Аврам Дмитрович, Рубан Михайло, Тесін Авраам, Ткач Степан Лазарович, Активними помічниками у будівництві нового життя на селі були комсомольці: Рубан Максим, Рубан Соломон, Пономаренко Василь Микитович, Явтушенко Олександр, Кондратенко Олексій Демидович, Кондратенко Віра Іванівна, Дахненко Ганна Йосипівна, Дахненко Іван Йосипович.

    В 1927 році у селі було запроваджено вперше самообкладання і на ці кошти розпочато будівництво початкової школи в селі Зелена Балка. Організаторами будівництва школи були: Попов А.Д, Орленко Д.П. Ковтун А., Кондратенко І.К., Орленко Д.І. Керував будівництвом Кондратенко Іван Корнійович. Того ж, 1927 рку приступили до організації споживчої кооперації, було відкрито магазин. Головою споживчої кооперації був Кириченко Олексій Федорович, постачальником товарів – Ткач Степан Назарович, бухгалтером Ковтун Андрій Миколайович, продавцем – Дробот Борис Іванович.

    В 1927 році жителі села організували добровільну пожежну дружину, серед  членів якої були активісти Кондратенко Микола Федорович, Ковтун Андрій Миколайович.

     Взимку 1927 року молодь села організувала драматичний гурток. Активними учасниками гуртка були: Жежель Максим, Олійник Сава Андрійович, Ковтун А.М., Дахненко І.Й. Орленко Д.П., Орленко Д.І., Кіндратенко П.Л., Кіндратенко Віра Іванівна, Кіндратенко Ф.П., Дахненко Ганна Йосипівна, Дахненко Ганна Мусіївна, Дерхо Віра Іванівна, Ігнатенко Анастасія Прокопівна, Дахненко Ольга Яківна.

                                  Часи голодомору 1932-1933 років

         Свідчить Дробот Євдокія Марківна, яка народилася в березні 1921 року в с. Тихий Приют (Зелена Балка) Криворізького району Дніпропетровської області в селянській родині. Євдокія Марківна добре пам’ятала своє тяжке дитинство. В 1930-х роках вона ходила до початкової школи. Пригадувала, що тоді була сильна бідність, у родині семеро дітей. У неї не було в чому ходити до школи. Ні взуття, ні пальта. Лежала на печі і плакала. Та якось батько пошив із свити валянки, а на роботі йому дали калоші, школа виділила пальто і вона пішла до школи. Радість була велика.           Страшними спогадами дитинства для Євдокії Марківни є події голодомору 1932-1933 рр. Вона свідчить, що на території її рідного села голод був страшний. Влітку 1932 року за словами очевидця дощів було мало і урожай був недобрий, бо на пшениці пасли корів. Але основною причиною нестачі хліба було те, що не було що сіяти. Ще до 1932 року, як була колективізація, колгоспні активісти ходили  попід дворами і забирали у людей все чисто зерно. Тому й не було чим посіяти хліб. Від цього в 1932 році почався сильний голод. За ставком (зараз вул. Жовтнева) була колгоспна ферма і там зберігалися телячі шкури. Так під час голоду люди ними спасалися, різали на шматочки, варили їх і їли. Багатші люди, їх тоді називали „куркулі”, виносили зерно і розпродували. Люди від голоду спасалися по-різному. У нашої мами були дуже гарні ще дівочі хустини, так вона їх продавала і на ці гроші купувала пшоно, буряки та ін. Так і інші люди все, що могли обмінювали на продукти чи продавали. Весною, коли почалася лобода, нею тільки і спасалися. Варили з неї „баланду”, робили „матерженики”. Ті люди які ходили в колгосп на роботу їм варили із сорго суп і годували. Від голоду в селі люди помирали. На нашій вулиці жила разом з батьками моя подруга Тетяна ми з нею разом ходили до школи. Під час голоду її батько варив не лободу, а якусь іншу траву, Тетяна спочатку вся обпухла, а потім померла. Бувало наша мама вкраде від нас мисочку „баланди” і понесе матері Тетяни. У них біля хати був гарний виноград і мама Тетяни обіцяла, як буде урожай тоді накормить нашу родину виноградом, але вона померла слід за дочкою. Помер від голоду ще один чоловік похилого віку. Він жив по вул. Жовтневій. Приніс додому миску „баланди” з колгоспу, зайшов у свій двір та там і помер. У родині Євдокії Марківни ніхто не помер, усі вижили бо їли лободу Після збору врожаю літом 1934 року потрохи розпочали видавати людям хліб і тоді вже можна було вижити.  

               Утворення колгоспу "Заповіт Ілліча" в період післявоєнної відбудови 1950-1960-х рр.

      В 1950 році колгоспи Зеленобалківської сільської ради об'єдналися в один колгосп "Зоря", в 1958 р. названий "Заповіт Ілліча" ( це колгоспи "Победа" с. Червоний Ранок, колгосп ім. Жданова - с. Нове, Курганка, Шведово , Очеретяна Балка, колгосп "Червона Зірка"- с. Макарівка, колгосп " Зоря" с. Зелена Балка) . Першим головою об'єднаних колгоспів став уродженець с. Зелена Балка Дахненко Є. 

    Трудовими орденами нагороджені - Кондратенко Олександр Якович – шофер с. Зелена Балка,  Дробот Ольга Іванівна – доярка с. Червоний Ранок, Хлонь Галина Павлівна – доярка с. Макарівка. та багато Інших колгоспників.

  В період головування колгоспом Дахненко Євстафія Йосиповича (1951-1964 рр.), уродженця с. Тихий Приют (Зелена Балка), ветерана війни, господарство досягло значних успіхів.  З січня 1951 року був призначений головою колгоспу ім. Хрущова Зеленобалківської сільради, В 1958 році до даного колгоспу приєднано колгоспи ім. Жданова і колгосп став називатися „Заповіт Ілліча”. До 1951 року в колгосп ім.. Хрущова були об’єднані колгоспи „Червоний хлібороб”, „Своя праця” (були об’єднані в один колгосп „Зоря”) Потім приєдналися колгоспи „Победа” (с. Червоний Ранок), „Червона зірка” (с. Макарівка). До середини 70-х років ХХ ст.. колгосп „Заповіт Ілліча” був відзначений урядовими нагородами за високі показники в розвитку рослинництва (середня врожайність зернових культур становила 50-60 ц/га), тваринництва (вирощування племінного молодняка). За гарні показники голова колгоспу Дахненко Є.Й двічі був нагороджений малими Золотими медалями, а  також двічі був учасником Виставки Досягнень Народного Господарства СРСР в м. Москві. Під час його головування  була проведена електрифікація всього колгоспу „Заповіт Ілліча”. Розпочато широке будівництво – будувалися будинки культури в с. Зелена Балка, с. Нове, новий корпус Зеленобалківської восьмирічної школи, магазини в усіх селах сільради, гараж, контора, тракторна бригада, птахоферма та ін. В 1956 р. будується і заселяється вулиця Зарічна, яка є окрасою села, в ті часи на ній проживали голова колгоспу, директор школи, вчителі, спеціалісти та сім’ї колгоспників. В 1957 р. на місці панського маєтку почалося будівництво сільської лікарні. В 1965 р. головою колгоспу був обраний Чорновол Іван Данилович. Під час його роботи на цій посаді в були зроблені дороги з твердим покриттям, які сполучали с. Зелену Балку з іншими селами колгоспу. В с. Новому було збудовано 4-х рядну молочну ферму, в с. Зелена Балка збудовано їдальню на тракторній бригаді, тік із зерновими сховищами, їдальню „Волна”, три магазини, контору сільпо, відремонтовано магазин господарських товарів. Збудовані вулиці Молодіжна та Степова, які заселялися переселенцями з Західних областей України. Всього за станом на 1973 рік було збудовано 35 жилих будинків. В цей період добудовано будинок культури з сільською бібліотекою. В 1967 році збудовано і відкрито нову восьмирічну школу. В 1969 році закінчилося будівництво колгоспного дитячого садка по вул. Леніна, 1. відкриття якого відбулося на весні 1970 року. Дитячий садок мав дві групи на 60 дітей, його ігрові та спальні кімнати були великими та просторими, гарно освітлені великою кількістю вікон. Тут були роздягальні, зимова спальня, літня веранда, ізолятор, простора кухня, санітарні вузли, центральне опалення та водопостачання, спеціальним теном гріли воду, діяла котельня з вугільними печами.. Біля будинку дитсадка, який з 1980-х рр. називався „Буратіно” його працівники розбили великі клумби, які засіяли різноманітними квітами і з року – в рік їх дбайливо доглядали. Також тут був фруктовий сад, в якому росли яблука, абрикоси, сливи, вишні. Вихованці дитсадка гралися на ігровому майданчику, облаштованому дерев’яними павільйонами, казковою хатинкою, різноманітними гойдалками та пісочницями.

               Розвиток та занепад колгоспного господарства протягом 1970- 1990-х рр

        В середині 70-х років колгосп „Заповіт Ілліча” мав багатогалузеве господарство. Колгоспники обробляли 5751 гектар орної землі, доглядали 957 дійних корів, 1750 голів молодняка, 990 овець, 1050 свиней, близько 48 тисяч штук курей (станом на 1973 рік). В ці часи господарство по-справжньому могло гордитися своїми здобутками та працівниками. Наприклад, в комплексній бригаді, яку очолював комуніст Василь Іванович Алексєєв хлібороби збирали з кожного з 174 га по 43 ц озимої пшениці. Серед найкращих комбайнерів тоді були: Носач Борис Іванович, Рульов Іван Несторович, Печерський Леонід Юхимович, Дробот Семен Костянтинович. Також гарні показники мали і тваринники. На молочнотоварній фермі № 2, якою завідувала кавалер ордена Трудового Червоного Прапора Коровкіна Надія Григорівна дев’ятимісячний надій молока від кожної корови становив 2171 кг. Свинарки Алексєєва Олександра Онисимівна і Чернега Марія Юхимівна отримували приблизно по 14,4 поросят від кожної закріпленої свиноматки.

      В ті часи в колгоспі також було і пташине царство. Бригадиром птахоферми була Вишемірська Катерина Петрівна. Під її керівництвом, наприклад тільки за дев’ять місяців 1973 року пташницям вдалося одержати по 106 яєць від курки-несучки.  У бригаді № 1 с. Зелена Балка молода трудівниця Людмила Гриньова з досвідченою пташницею Шкурко Марфою Борисівною вирощували бройлерів (курей м’ясної породи). За 1972 рік ці пташниці від кожної голови по 60 копійок чистого прибутку. У таких господарок бройлери вже у двомісячному віці досягали кілограмової ваги.                         Гарні показники були у колгоспі по продажу державі зерна, м’яса, молока. Наприклад ,планом за 1973 рік колгосп планував продати державі 2350 тонн зерна, а фактично було продано 4200 тон.

      Колгосп мав велику кількість сільськогосподарської техніки, але керівництво господарства прагнуло її поповнення. Приблизно кожного року машинно-тракторний парк поповнювався на два трактори і два комбайни. Наприклад, в 1973 році техніки було придбано на загальну суму 55 тисяч карбованців. В цьому ж році автопарк господарства складався з 27 автомобілів. Зерна було зібрано 7200 тонн, більше 10 тисяч тонн силосу заготовлено для громадської худоби. Ці всі вантажі були перевезені водіями колгоспу, добре працювали Кіндратенко Олександр Якович, Шкурко Олександр В’ячеславович, Римар Микола Васильович та ін. На їх рахунку близько 22 тисячі тонн перевезених вантажів.

      Успішно працювали і механізатори колгоспу. Серед кращих трактористів були: Березок Василь Олексійович, який працював на тракторі ЮМЗ-6 і виробляв по 1011 га умовної оранки, Кириченко Анатолій Никифорович, він працював на тракторі Т-74-807, Іванов Леонід Микитович трактором Т-150 виробляв по 1200 га умовної оранки.

          В 1980-х рр. головами колгоспу були Дрозд М.М., Пуга, Шингарьова М.І., В ці роки відбувався помітний спад розвитку господарства, але були і здобутки. За головування Марії Іванівни розпочався процес газифікації с. Зелена Балка, розроблено та затверджено план газифікації. Було збудовано новий пташник (брудер), заасфальтовано дороги до тракторної бригади та тваринницьких ферм в с, Зелена Балка та інших селах сільради.

         В 1985 році головою колгоспу було обрано Бороненка Сергія Андрійовича. За його головування підвищилися показники досягнень колективного господарства, підвищилася заробітна плата колгоспників інтенсивно проводилося будівництво. Так було збудовано і введено в експлуатацію газову

котельню для опалення приміщень школи та будинку культури, в с. Зелена Балка добудовані та почали функціонувати дві 4-рьох рядні ферми для корів кожна на 216 голів, новий кормоцех, заасфальтована велика територія колгоспного току, протягом 1986-1988 рр. проведено капітальний ремонт будинку культури як зовні, так і всередині, до медичного пункту добудоване приміщення і відкрито мед амбулаторію, реконструйовано спортивний зал та розширено спорт площадку в школі. В 1986 р. відбулася реорганізація Зеленобалківської восьмирічної школи в середню.  За свідченням першого директора середньої школи Ананійчук Г.І. правління колгоспу на чолі з Бороненко С.А. та партком , який на той час очолював Продан О.В надавали постійну допомогу адміністрації школи будівельними матеріалами та всім необхідним.

В ці роки закінчувалося будівництво нових будинків на вул. Зарічній, добувано та введено в експлуатацію вулицю Садову. Це наймолодша вулиця села, на якій проживали сім’ї спеціалістів колгоспу, вчителі, голова колгоспу, лікар та ін.

   З цього періоду розпочинається діяльність Майзитіс В.Є на посаді голови Зеленобалківської сільради, яка неодноразово підтверджувала довіру сільської громади на чергових виборах. Велика увага приділялася вшануванню пам’яті героїв-визволителів сіл Зеленобалківської сільради  в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. В 1989 році до 45-річчя визволення сіл та Перемоги в роки ВВв в селі Зелена Балка було відкрито Меморіал на могилі загиблих воїнів-визволителів.