Нестеренко - Верещака

       Як пан Нестеренко с тестем Зелену Балку ділили

      Стали відомими нові обставини заснування села Зелена Балка, завдяки виявленій справі в Державному архіві Херсонської області «О размежевании земель между помещиками Нестеренко и Верещакою в Елисаветградском уезде, от 1.02.-15.02.1830 г.» (ДАХО: Ф.14, Оп.1, Спр.1359).  В даній справі є рідкісні документи з цінними фактами щодо історії заснування та зовнішнього вигляду села в перші 15 років його існування.

      Суть справи полягає в тому, що земля, на якій заснована Зелена Балка була придбана двома співвласниками.  В 1830 році корнет Микола Верещака звернувся з клопотанням до Херсонського Губернського Правління з приводу розмежування землі між ним та його зятем поручиком Феодосієм Нестеренком, який був одружений на донці Верещаки Пелагеї Миколаївні (це перша пані нашого села). Верещака повідомляє, що придбав цю землю разом з зятем поручиком Нестеренком по купчій в кількості 500 десятин (545 га) з яких: 300 дес. (327 га) належить йому, а 200 дес. (218 га) у власності Нестеренка. Зі  слів Верещаки виходить, що землю вони купили в складчину з зятем і тесть дав більшу частину. За причину, яка спонукала поміщика Верещаку через 15 років після придбання землі її розмежувати, він вказує на те, що зять його, поручик Нестеренко, не тільки на всій землі не дає йому господарювати,  а й на його власній, згідно закону, частині (300 дес.). Тому він і вирішив провести межу, щоб конкретно знати свою частину.

    Херсонське Губернське Правління відразу ж відреагувало на клопотання поміщика. Цю справу було доручено, на той час виконуючому обов’язки Губернського землеміра, повітовому землеміру Соколовському. Землемір відбув в «сельцо Верещаки», де вручив обом поміщикам «повестку», що він прибув з метою розмежування їхньої землі. В документі від них вимагалося прибути 8 квітня 1830 року о 8.00 ранку зі свідками (10 чоловік) на межу між землями поміщиків Бугайцова та Макаренка для розмежування земель. Цінність даного документу полягає в тому, що вперше нами знайдені особисті підписи, які власноруч написані засновниками села: Миколаю Верещакою та Феодосієм Нестеренком. Наприклад Нестеренко, засвідчуючи, що ознайомився з змістом документу і згоден на розмежування написав: «1830 года, апреля 8-го дня сия повестка мне явленна и требуемое оное со стороны моей выполнено будет в назначенное время. Помещик, Поручик Нестеренко». Схожий надпис зробив і Микола Верещака.

       Але не все так просто було в цій справі. Про проблеми, пов’язані з розмежуванням землі між власниками свідчить «Відгук», який написав Феодосій Нестеренко 19 лютого 1830 року на ім’я Губернського землеміра Соколовського, в зв’язку з проханням тестя Миколи Верещаки. В цілому Нестеренко підтверджує свідчення тестя про обставини купівлі землі.  Він пише, що вони разом з тестем Миколою Верещакою придбали землю по купчій у поміщика Ольвіопольського повіту Юрчевского, яку склали 29 листопада 1816 року в Херсонській Палаті Цивільного суду. Предметом купівлі були 500 десятин землі та декілька будівель: одна землянка, дві хати та сарай.  Ці будівлі пізніше за взаємною згодою співвласники знесли та поділили порівну.  Хоча у тестя було своїх 300 десятин, а у Нестеренка 200 дес. вони весь час господарювали за згодою на всій землі. Але Нестеренко декілька разів пропонував тестю провести межу, щоб знати де чия земля.  На що Верещака не погоджувався, відмовляючи, що в цьому немає необхідності. Далі в документі є унікальні свідчення, що з перших вуст, сам засновник, повідомляє як засновувалася, заселялася та розбудовувалася Зелена Балка. Він свідчить, що без всіляких перепон з боку тестя Верещаки, бажаючи господарювати на придбаній землі, перевів з Малоросії (Полтавської губернії) 23 кріпосних селян: 12 чоловіків та 11 жінок, поселивши їх тут та збудував для них п’ять хатин. Для себе збудував дім, млин та інші господарські споруди. Верещака збудував близько біля нього також для себе одного дім та одну селянську хатину. Поміщик зазначає, що всі 15 років він старався сумлінно вести зі згодою тестя своє господарство, примножуючи його без всіляких суперечок і претензій з боку тестя та сусідів і тому він згоден на розмежування землі, але таким чином, щоб більшість його будівель залишалася на його землі, а на останні він мав повне право, щоб після переділу Верещака не чинив йому ніяких перепон щодо користування особистими спорудами, які він для себе збудував і зараз користується.

      З інших документів справи видно, що отримавши згоду від співвласників та врахувавши їх побажання щодо поділу ділянки та споруд на ній, землемір Соколовський провів межу. У своєму «Рапорті» про розмежування землі між поміщиками Елисаветградського повіту  корнетом Верещакою та поручиком Нестеренком, який він представив Херсонському Губернському Правлінню в квітні 1830 року, Соколовський відзвітував, що межу він провів згідно побажань обох сторін. Межу було відведено по всій довжині ділянки на дві рівні частини. Земля Нестеренка залишалася під поселенням, а ділянка Верещаки була під полем. Ставок, гребля, осаджена вербами та колодязь залишалися в спільному володінні обох власників.

       По результатам розмежування землемір Соколовський накреслив Геометричний план ділянки землі, яку він розмежував. Заголовок плану містить важливі відомості щодо передісторії заснування Зеленої Балки. Тут зазначено, що цей земельний наділ під № 70 значиться в Херсонській губернській Цивільній палаті. Спочатку його за царською милістю було відведено і пожалувано ротмістру Радойчину, який пізніше продав цю землю корнету Юрчевскому, а вже в нього 29 листопада 1816 року корнет Микола Верещака разом з поручиком Феодосієм Нестеренком придбали цю ділянку в кількості більш ніж 500 десятин. На плані позначені всі споруди, які на той час  були в селі. Окремо вказані будівлі обох господарів. А також об’єкти спільної власності: ставок, гребля, колодязь. У власності Миколи Верещаки були: дім, конюшня, тік, сарай з загоном, дерев’яний млин, два селянських будинки з городами (7 будівель). Феодосій Нестеренко мав власний будинок, чотири селянські хати, дерев’яний млин, тік, клуню з загоном для скоту (8 споруд). Загальна кількість споруд в Зеленій Балці в 1830 році складалася з 15 об’єктів – із них: 2 панських будинки та  6 селянських хат. Виходить 8 господарських дворів.  Як показує План, з самого початку заселення, споруди будувалися без урахування поділу зелі. Поселення виглядає як одне ціле і провести по ньому межу, щоб об’єкти власності після розмежування опинилися на землі кожного власника не можливо. Тому вони вимушені були піти на взаємні поступки.  

     Загальний вигляд тодішнього поселення зовсім не схожий на сучасний. Воно дійсно має вигляд слободи чи хутора. Всі споруди сконцентровані майже по колу в одному місці. Зараз це район старої сільради та пекарні. Селянські хати позначені приблизно на філіалі вулиці Гагаріна. Ставок зовсім малого розміру, гребля обмежувала його тоді там де нині берег, на якому стоять пустки бувшої сільради та лікарні. Перший колодязь був біля тої греблі, зараз він під водами ставка. Колодязь біля бувшої пекарні, який зараз використовують для водопою скоту, ще не позначений. На плані також ще не має хат, які утворювали першу вулицю села і розташовувалися по під ставком, в напрямку з півночі на південь. Виходить, що вона формувалася вже другій половині 19 ст.