Під час Селянської реформи 1861 р. у с. Макарівці відбувалися значні соціально-економічні зміни. Селяни отримали особисту свободу та відбувався розподіл поземельних наділів, які вони повинні були отримати із поміщицької землі за викуп.

   У Викупному фонді Головної Викупної установи РДІА (м. Санкт-Петербург) зберігається справа № 178, від 26.06.1863 р. «Макаренко Д.В. Олександрійського повіту Херсонської губернії с. Макарівка» (РДІА: Ф.577, Оп.46, Спр.178)

  В Журналі Херсонського губернського по селянських справах присутствія від 28.05.1863 р. зазначено, що с. Макарівка значиться в 16 (Мусіївській) волості Олександрійського повіту. Маєток належить штабс-капітану Дементію Васильовичу Макаренко, його він успадкував від батька, Колезького регістратора Василя Макаренка. Право на викуп землі у поміщика, за їх згодою, мають 63 селянина чоловічої статті. Кожен із них отримує 4 дес.1200 сажнів (5 га). Загальний поземельний наділ на селян 283 десятини (315 га). Сума річного оброку з кожного господаря складала 9 крб. сріблом в рік. Додатковий платіж з селян складав 1890 карб. Сріблом з розрахунку на 7 років без відсотків. Позика від уряду на маєток визначена в 7560 крб. Поміщик Макаренко Д.В. забажав отримати дані кошти в повному обсязі.

      В Статутній грамоті від 01.08.1862 р. с. Макарівки Олександрійського повіту, яке належить штабс-капітану Макаренко Д.В. зазначено, що в с. Макарівка за 10-м народним переписом (Ревізія 1858 р.) значаться 79 селян чол.. статті. Також тут проживають 4-ро селян із с. Солонцювате Бобринецкого повіту, які належать дружині поміщика Надії Степанівні Макаренко. Загальна кількість селян чол.. статті – 83. Один із селян не побажав отримувати свій земельний наділ. Отже, земельні наділи повинні отримати 82 селянина.

     Для місцевості, де на той час розташовувалося с. Макарівка, за урядовими нормами, подушний наділ повинен складати 4 десятини 1200 сажнів (5 га) на кожного селянина чол.. статті. На 82 селянина загальна кількість землі складала в 269 дес. (286.67 га) із зручної землі та для вигону. Селяни с. Макарівки для того, щоб полегшити собі оброчну плату за землю , за згодою поміщика, зменшили кількість ділянок на 19 паїв, що складають 85 дес.1200 саж. (93.2 га)

  В документі також визначені межі загальної земельної ділянки всього селянського товариства. Тут зазначається, що з півночі, вона межує із землею поміщика Бугайцова та оброчною цивільною землею Олександрійського повіту; зі сходу, із землею поміщика Нестеренка та з тією решткою землі, яка залишилася у поміщика, штабс-капітана Макаренка; із заходу, прилягає до ставка, який знаходиться у Вербовій балці.

       За спільно згодою поміщика та селян: Григорія Дудника, Федора Проходи, Феофана Носача, Василя Кириченка та Кирила Федорова, їхні садиби та господарства повинні бути перенесені на нові місця для постійного проживання. Так сталося, що під час розпаювання, їхні 5 дворів опинилися на спільній ділянці нововідведенної землі в 50 дес. (54,5 га) під вигоном.

     Місце для напування худоби, яке облаштоване в ставку с. Макарівки, залишилося в загальному користуванні поміщика і селян. Що стосується рибної ловлі та очерету, то ними розпоряджається виключно тільки поміщик. Свою худобу селяни повинні випасати тільки на відведеній для них в постійне користування мирській землі.

       За землю, яку отримали селяни для постійного користування в кількості 4 дес. 1200 саж. (5 га) на кожну душу, кожний селянин повинен вносити оброк по 9 крб. сріблом, а за всі 63 наділи 587 карб. сріблом в рік. За спільною згодою з поміщиком, селяни зобов’язувалися оброк вносити по два рази на рік в сумі 283 крб. 50 коп. сріблом: 1-го червня та 1-го січня кожного року.

      З кожної селянської садиби оброк нараховується по 1 крб. 50 коп. сріблом, таким чином, повинність за користування всією зручною садибою селян складає в рік 94 крб. 50 коп. сріблом, а викупна сума за весь наділ складає 1545 крб. сріблом.

      Мирський вирок від 31.07.1862 р. про право володіти земельними наділами та інші господарські повноваження селян і поміщика, підписали сам штабс-капітан Макаренко Д.В. та 34 селянина, а також є підпис старости с. Макарівки Михайла Довгорученко.

       Згідно з заявою Макаренка Д.В., яку він написав в Херсонське губернське по селянським справам присутствіє, випливає, що його маєток с. Макарівка, знаходиться в заставі та борг складає 5530 крб. Поміщик просить суму боргу вирахувати із суми викупної угоди на 7560 крб., а рештку видати йому або коштами, або 5 % паперами номіналом в 300 крб. В іншому випадку, в разі припинення тимчасовозобов’язаних відносин з його селянами, поміщик ризикує залишитися без коштів для ведення свого господарства.

        В довідці Херсонського присутствія громадського піклування від 04.03.1864 р. повідомляється, що поміщику Макаренку Д.В. було видано під заставу в с. Макарівці 79 ревізьких душ селян та 1385 дес. (1510 га) землі в 1858 р. на суму 4740 крб. а в 1859 р. ще 799 крб.. За даний термін він заплатив 295 крб. Загальний розмір боргу по маєтку, за винятком відсотків, складає 5748 крб.

           По завершені справи, Головна викупна установа повідомила Херсонське присутствіє громадського піклування, що із викупної позики в сумі 7560 крб., на яку має право поміщик Макаренко Д.В. від уряду, на користь присутствія громадського піклування, перед яким поміщик має борг, вираховується 5184 крб., відсотки - 494 крб., а разом: 5692 крб.

        Таким чином, можна зробити висновок, що завдяки державній позиці, поміщик Макаренко Д.В. погасив давній борг та врятувався від негараздів.

        Як свідчать викупні документи, під час Селянської реформи 1860-х рр. із загальної кількості в 1833 дес. (1998 га) поміщицької землі, селяни Макарівки отримали 283 дес. (315 га), виходить, що в Макаренків залишилося 1550 дес. (1689,5 га) землі.

Свідченням соціально-економічного життя с. Макарівки в ХІХ ст. може бути Геометричний план земель с. Макарівки, який зберігається у фонді Земельного банку Херсонської губернії Державного архіву Одеської області (ДАОО: Ф. 249, Оп. 1, Спр. 5713). Документ має назву: « План землі Херсонської губернії Олександрійського повіту сільця Макаренкова, володіння Дементія Васильовича Макаренка (із справи 1870 р.)». Судячи з фонду, де зберігається даний документ та його назви, можна припустити, що поміщик Макаренко в 1870 р. закладав свій маєток під заставу для отримання позики в банку. В документі зазначено, що при сільці, за виміром та вирахунком виявилася така кількість землі: зручної, орної та для сіножаті - 1153 дес.1460 саж. (1259,69 га); під ставками і течією – 7 дес.500 саж. (7,65 га); під садибами та спорудами – 8 дес. 310 саж. (8,75 га); під дорогами – 8 дес. 110 саж. (8,75 га). Всього в окружній межі цього плану, за винятком селянського наділу, значиться зручної і незручної землі 1176 дес. 2380 кв. саж. (1284,84 га)

      На плані позначені також суміжні землі сусідніх володінь: с. Казанки, володіння казенного відомства, що знаходиться на оброчному утриманні; сільця Семенівки, володіння братів Бугайцових; земля селян-власників с. Макарівки; казенна земля, відомства Палати державного майна; с. Зеленої (Балки), землевласника Нестеренка; сільця Гданцівки (Тихого Приюту) землевласника Добровольського; володіння дружини – Надії Степанівни Макаренкової.

      Крім цього, на документі ще позначені: дорога із хутора Андрєєва, яка проходить через землі поміщика Макаренка; дорога із с. Семенівки до с. Гданцівки (Тихого Приюту), яка пролягала по землях поміщика та селянському наділу; балки: Зелена, Глибока, Безіменна, Вербова (Очеретяна); колодязі біля балок Глибокої та Безіменної; ставки при балках Вербовій та Глибокій.

Незважаючи на обмежену кількість зображень, все ж таки план дає загальні уявлення про маєтності с. Макарівки в ті часи. Судячи з плану, село складалося з двох частин, які розташовувалися з двох сторін балки Вербової, яку називають ще Очеретяною. На південній стороні балки протягнулася вулиця села, біля течії. Маєток поміщика Макаренка, який розташовувався на північ від балки Вербової, складався з декількох споруд. Він знаходився при дорозі, яка прямує із хутора Андрєєва. Всі ставки, течії та колодязі перебували на землях поміщика. Земельний наділ селян с. Макарівки в декілька разів менший за поміщицький. По ньому пролягала балка Зелена, і саме ці землі межували з маєтком Нестеренка, який був землевласником с. Зелена Балка.

      Відомості про господарське життя мешканців с. Макарівки в кінці ХІХ ст. знаходимо в дореволюційному виданні «Результати подвірного перепису Олександрійського повіту за 1886 р.»

      За переписом 1886 р. с. Макарівка знаходилося в Мусіївській волості Олександрійського повіту Херсонської губернії. Тут воно назване ще як Іванівка. Засноване на початку 19 ст. Селяни переселені з Полтавської, Катеринославської та Орловської губернії. Поселення розташоване на лівій стороні балки Очеретяної (Вербової). Хати стоять в два ряди, між ними широка та пряма вулиця. Селянські подвір’я частково огороджені, частково ні. По балці Вербовій безперервно тягнуться, один за одним, ставки, в яких завжди достатньо води. Біля села ще розташовані хутори різних землевласників. При балці Вербовій – два хутора Долінського (Німців) та хутір Родоканакі (Кудашева). При балці Зеленій – два хутора Таранових (Гутора). В цій окрузі знаходилося сім колодязів з солонуватою водою.

Дворів 59, 229 душ населення: 147 чол, 152 жін. В селі було 2 будинки, 62 хати, одна землянка, в яких було разом 92 кімнати. Господарчих споруд 63. Три промислові заклади, один магазин.

        За соціальним, національним та віковим складом населення а селі поділялося:

1. Бувші панські селяни мешкали в 42-х господарствах. Із них: діти: 27 хл., 26 дів., шкільного віку: 6 хл, 11 дівч,, юнацького віку: 9 юн., 7 дів. Дорослі: робочого віку: 42 чол., 42 жін,, похилого віку: 7 чол,, 10 жін,., старців: 2 чол., 3 жін. Один чоловік значиться як каліка в робочому віці. Всього: 192 сел. (93 чол., 99 жін.) Всі селяни значаться як малороси.

2. Робітники: 7 дорослих осіб (4 чол., 3 жін.). Всі малороси

3. Десятинники. Мешкали в восьми господарствах. Із них: діти: 7 хл., 8 дівч., шкільного віку: 3 хл., 5 дівч., юнацького віку; одна дівч.. Дорослі: робочого віку: 11 чол, 16 жін. Всі малороси.

4. Дворяни. Два господарства, в яких мешкали 1 чоловік та дві жінки дорослого віку. За національністю малороси.

Писемних в селі значиться, всіх разом - 29 : 18 чол,. 11 жін.

         Господарство селян складалося з 42 дворів, на яких було 42 хати, 7 амбарів, 11 льохів. Селяни мали 45 возів, 1 гарбу, один залізний плуг та 14 дерев’яних, 8 простих рал, 4 букери, 32 борони. Займалися розведенням домашнього скоту. В них було: 36 коней, 3 лошат, 36 волів, 25 кіз, 36 корів, 137 овець, 13 свиней. У селян було 63 земельні наділи розміром 4 дес. 500 саж (4,9 га). В десятинах земля складала: садибної та присадибної – 17, 5 (19,8 га); зручної – 266 (290 га); не зручної – 5,6 дес. (6 га). Всього: 289,3 дес. (315,4 га). Число фактичних власників складало 41 особу.

         Поміщицькі маєтності складалися з двох господарств, в яких було 2 будинки, 1 амбар, 2 льохи. При маєтку були парова мельниця, топчак, кузня. Поміщики мали 4 вози. 2 гарби, 3 ресори, 3 залізні плуги, 3 букера, 7 борон, 1 кінну молотарку на 6 коней та 1 парову на 10 сил. 1 віялку, 1 сортувальницю, 2 жатки . На поміщицькому дворі доглядалася худоба: 5 заводських коней, 14 робочих коней та 3-є лошат, 20 волів, 20 кіз, 6 корів, 6 свиней.

         Поміщицька земля в десятинах складала: садибна та присадибна – 18,7 (20,3 га); придатної - 1809 дес. (1971,8 га); не придатної – 27,8 дес. (30,3 га) Всього: 1855,5 дес.(2022,5 га) Наділи в маєтку складалися з чотирьох паїв, які були зафіксовані за власниками. Надільна толока (в 21 дес.) призначалася тільки для овець. Худоба здається для випасу за відробіток. Залежно від погоди, землю для обробітку знімають з частини. Загальна кількість землі селянських та поміщицького господарства становила 2394, 5 десятин.