Після смерті Феодосія Нестеренка маєток та село вспадкував його молодший син Григорій Феодосійович. Цей факт засвідчено у Журналі Херсонського губернського по селянським справам присутствія від 13 лютого 1863 р., який зберігається серед документів Викупного фонду РДІА (Російський державний історичний архів) в Петербурзі. Саме він - Губернський секретар Григорій Феодосійович Нестеренко  в 1858 році, як власник, склав Ревізькі сказки (перепис населення) кріпосних селян с. Зелена Балка. В них зазначено 29 селян чоловічої статті та 27 жіночої. Виходить, що станом на 2 травня 1858 року в селі проживало 56 чоловік, 11 родин мешкали у восьми дворах. Родини в основному були багатодітні. Найчисельнішими були родини Михайла Дем’яновича Кондратенка (1785-1855), в якій разом з невістками та онуками нараховувалося 12 чоловік, родина Івана Семеновича Кондратенка (1807-1856) нараховувала 14 чоловік з онуками. П’ять родин зазначені як дворові, серед них дві родини Кондратенків, Литвини, родина Афанасія Євстафійовича Руденка. А сім родин записані власне як селяни – це 6 родин Кондратенків і одна Єфима Литвина. (повний список див. у вкладці «Люди»

     Отже, селянські родини Кондратенків, Литвинів, Руденків, Стрижибиків вважаються предками майже усіх сучасник жителів села. Хоча зараз в селі збереглося прізвище тільки Кондратенків.

      Серед мешканців села вважається, що серед тих, хто першими заселяв Зелену Балку були родини Кириченків та Ярових. Але, ні в документах за 1828 рік, ні Ревізьких сказках за 1858 рік таких родин не значиться. Проте їх вдалося відшукати в Ревізьких сказках сіл Білопілля та Богданівки (Бугайцево) Олександрійського повіту, які належали в той час Ганні Самсонівні Нестеренко, дружині нашого поміщика Григорія Нестеренка.  Поміщиця зазначила, що Семен Ілліч Кириченко (24 роки), мати його Прасковія Єфиміївна та сестра Ганна переведені в 1858 року з Білопілля в її інше село Богданівку (Бугайцове), а також сюди переведено і родину Самійла Афанасійовича Ярового (52 роки) з дружиною Євдокією та синами:  Мартином, Матвієм, Михайлом і донькою Ганною.

        Остаточно прояснює ситуацію по переселенню Кириченків та Ярових Статутна грамота поміщика Григорія Нестеренка, яку він уклав разом с його селянами с. Зелена Балка при викупі ними  земельних наділів, під час скасування кріпосного права. Цей документ укладено 5 серпня 1862 року. В ньому зазначено, що в маєтку с. Зелена Балка «водворены» також 10 селян з с. Богданівки, які належать дружині поміщика Ганні Нестеренко, і виходячи далі з тексту документа, стає зрозуміло, що на них також було виділено землю в Зеленій Балці.

     Таким чином, стало відомо, що родини Кириченків та Ярових були переведені з с. Богданівки  (знаходилося за 1 км між селами Зеленою Балкою та Макарівкою) до с. Зеленої Балки в 1862 р., після скасування кріпацтва

    ГОСПОДАРСЬКЕ ЖИТТЯ

      Про чисельність населення та господарське життя нашого села дізнаємося з книги «Результати подвірного перепису Олександрійського повіту в 1886 р.» В ній повідомляється, що с. Зелена Балка (Нестерівка) розкидана по обох сторонах балки Зеленої двома групами. Ставок в ній пересихає в літку, є один колодязь та копанки біля ставка. Хутір відокремлюється від села невеличкою балкою. За переписом населення 1886 р. в селі нараховувалося 23 двори, в яких проживало 77 осіб чоловічої статті та 57 жіночої. Разом населення складало 134 особи. За соціальним станом в селі мешкали: 1 дворянин, 8 міщан, 5 бувших державних селян, 120 б. кріпаків. За віком жителі були: 35 дітей, 15 дітей шкільного віку, 18 мешканців юнацького віку, 59 середнього віку, 9 похилого віку. За національним складом всі 134 особи були українці («малороси»). За родом занять 22 двори в селі займалися землеволодінням, а 1 числиться як робота по найму, чи приватна служба.

       Господарство жителів села станом на 1886 рік характеризувалося таким чином. Всього було 23 господарств. Серед приватних житлових будівель був 1 будинок поміщика та 23 хати селян.  Спочатку охарактеризуємо селянські господарства. Селяни мали 22 житлові споруди, 5 клунь, 4 амбари, 4 льохи. Знаряддя праці були такими: 29 возів, 1 гарба, 15 дерев’яних плугів, 6 простих рал, 39 борон. 2 віялки. Тваринництво селянських господарств складалося з 28 робочих коней, 8 лошат, 48 волів, 34 корів, 134 овець, 18 свиней. У селі було 26 земельних наділів розміром по 4,5 десятин (4,9 га) кожний. По 6 десятин (6,5 га) у селян було присадибної землі, іншої зручної було 111 дес. (121 га) Загальна кількість селянської землі складала 117 дес. (127,5 га) Селянський наділ складався з 4 паїв. Жеребкування не проводилося, надільна толока була розміром 30 десяти (32,7 га) і тільки для овець. Тварин для випасу заганяли в сусідні економії за відробітки.

         Хутір (маєток) поміщика Григорія Федосійовича Нестеренка в 1886 році складався з двох житлових споруд, в ньому було  2 амбари, 3 льохи, топчак. Були такі знаряддя: 1 залізний та 1 деревний плуги, 1 букер, 5 борон, 1 віялка. На поміщицькому дворі доглядали 5 заводських та 13 робочих коней, 8 волів, 20 кіз, 8 корів, 5 свиней. Землеволодіння поміщика складалося з 7 десятин (7,63 га) присадибної землі, 326 дес.  (355,34 га) іншої зручної, 6 дес. (6,5 га) не зручної, а всього 339 дес. (369,51 га)

          Під орендою було 118 дес. (128,62 га) поміщицької землі. При маєтку в той час працювали 7 найманих працівників: 5 чоловіків і 2 жінки. Робочої худоби було 23 голови:  15 коней та 8 волів.

       Таким чином, загальний земельний наділ поміщика і селян с. Зеленої Балки складав 574,9 дес. (626,6 га). Можна припустити, що саме таким земельним наділом володіли Нестеренки до скасування кріпосного права 1861 р.  Треба зазначити, що серед сусідніх землевласників, він був найскромніший. Наприклад, поміщики Яновські (с. Тихий Приют, Ковалівка) мали 2201,9 дес. (2400 га),  а Макаренки (с. Макарівка) володіли : 1855,5 дес. (2022,5 га)

        Про соціально-економічні відносини в селі тих часів свідчить також Статутна грамота с. Зелена Балка губернського секретаря Г.Ф.Нестеренка  З неї випливає, що в маєтку за поміщиком значаться 11 душ дворових чоловічої статті та 28 душ тієї ж статті селян. Поземельний наділ повинні отримати 26 ревізьких душ чоловічої статті . Визначено розміри земельних наділів, які повинні отримати селяни.  Для місцевості, де тоді розташовувалася с. Зелена Балка державними документами був визначений розмір земельного наділу на кожного селянина в 4 десятини 1200 сажень (4,5 га). Виходить, що 26 селян чоловічої статті отримали загальну кількість земельного наділу 117 десятин (127,5 га). Крім того, під присадибні ділянки відводилося кожному 1 десятина 200 сажень (1,308 га), для вигону 2 десятин 960 сажень  (3,226 га) Та разом, для присадибних ділянок - 4 десятини 56 сажень (4,97 га). Напування худоби в сільському ставку залишалося в спільному користуванні поміщика та селян, а ось право ловити рибу в цьому ж ставку залишалося виключно тільки за поміщиком. За надані поземельні наділи в розмірі 4 десятини 1200 сажень, кожен селянин мав сплатити оброк в сумі 9 крб. сріблом, а всі разом 26 селян сплачували 234 крб. сріблом. За спільною згодою сума оброку вносилася двічі на рік – 1 червня та 1 січня кожного року по 117 крб. Геометричний план с. Зеленої Балки за 1863 рік визначав кількість землі, яку отримували селяни, межі їх поземельних наділів. Він окреслював кордони всієї земельної ділянки та вказував на кордони з сусідніми володіннями поміщиків.

     СВІДКИ  ДАВНИНИ

        Нажаль, свідчень про життя наших предків в ті далекі часи збереглося серед жителів села дуже мало. Але мешканка с. Зелена Балка Бурдик Олена Миколаївна розповіла нам про своїх дідуся  та бабусю. Як з’ясувалося, її дідусь, Кондратенко Прокіп Афанасійович, походить із роду Семена  Кондратенка (1780 р.н), який був серед перших жителів села . Бабуся, Устина Карпівна, в свої молоді роки працювала у маєтку поміщика Григорія Нестеренка. Вона народилася в 1870-х рр.. і ще дівчиною працювала на панському господарстві, виконуючи хатню роботу. Траплялося працювала їй ще й на панській кухні. Бабуся згадувала, що поміщик полюбляв пиріжки з сочевицею, а вони у ладної Устини виходили смачними, от він частенько і просив пекти ті пироги. Вона пригадувала, що жив поміщик в Одесі, там був його будинок. Кожної осені він з родиною від’їздив до Одеси, беручи з собою дворових робітників, серед яких була і Устина. Тут, в Одесі, зав’язалися стосунки молодої дівчини з її майбутнім чоловіком Прокопом, який  служив у війську.  Молодята побралися. Стати на ноги молодому подружжю допоміг Григорій Феодосійович. Була збудована хата, куплене хатнє начиння та щось із господарства. Бабуся Устина з теплими словами згадувала родину Нестеренків. Подарунки на свята були звичним ділом: одяг, посуд, харчі та ін. Саме завдяки цьому, родині Кондратенків вдалося вижити в голодні часи 20-30-хх років сталінської епохи, обмінюючи подаровані речі на хліб.

           Григорій Нестеренко володів маєтком до 1904 року. Цікаво, що доля цієї людини повністю пов’язана з нашим селом.  Він народився в Зеленій Балці 20 листопада 1824 року, охрещений був в церкві Св. Миколая в с. Александро-Дар (Рахманово) Криворізької волості.  В селі проходило його дитинство та юні літа. Сюди він приїздив на канікули, коли навчався в Штурманському училищі. Потім служба чиновником в Херсоні. Як свідчить формулярний список Нестренка Г.Ф, службу він розпочав в 1842 році канцеляристом 1-го розряду в Херсонській палаті кримінального суду за проханням Херсонського губернського правління. Дослужився до губернського секретаря. Одружився на Ганні Самсонівні, донці титулярного радника Самсона Бугайцова, який був хрещеним батьком старшого брата Григорія, Феодосія (ІІ-го) Нестеренка, та сусідом Нестеренків по маєтку. Поміщик Бугайцов володів с. Богданівкою, яке на той час знаходилося між Зеленою Балкою і Макарівкою, ймовірно саме це сусідство і стало наслідком шлюбу Григорія Нестеренка та Ганни Бугайцової. Після смерті батька, в 1855 році, Григорій успадкував маєток. Він зазначений як поміщик с. Зелена Балка (Нестерівка) у «Списку землевласників Олександрійського повіту» за 1896 р. Помер поміщик 18 вересня 1904 року у віці 80 років також в Зеленій Балці. Про це свідчить Метричний запис тієї ж Миколаївської церкви в с. Рахманово за 1904 р. Тут зазначено, що помер він від старості та похований на окремому кладовищі.  За свідченнями старожилів поховано його було в с. Зелена Балка біля маєтку, у родовій гробниці, яку засипали землею за часів радянської влади.

 Чисельність населення с. Зелена Балка протягом ХІХ ст.

        Дана таблиця засвідчує поступове збільшення кількості господарств та жителів села протягом століття, та лиш незначний спад приросту населення в його кінці. Хоча за статистичними даними за 1916 рік, чисельність населення в Зеленій Балці становитиме 209 жителів, які проживатимуть в 37 дворах