Перші письмові згадки про с. Макарівку відносяться до 1814 року. В документах Російського державного історичного архіву (РДІА, м. Санкт-Петербург). В Посімейному списку дворян братів Макаренків за 1814 рік зазначено, що в цей час селом володів поміщик Василь Омелянович Макаренко разом з дружиною Олександрою Миколаївною (від народження дворянська донька Верещакіна).

       ЗАСНУВАННЯ

      Щодо заснування та заселення с. Макарівки можна припустити, що засновано його між 1806 та1811 роками як слободу Макаренкову Єлисаветградського , а згодом Олександрійського повіту Херсонської губернії. В 1806 році засновник села Василь Макаренко вже звільнився зі служби в Полтавській губернії, а ревізія Херсонської губернії 1811 року (перепис населення) вказує на те, що у поміщика Макаренка в цей час в Макарівці вже було 42 душі селян.

Відомості про заснування села зазначаються в „Результатах подвірного перепису Олександрійського повіту за 1886 р.” Тут зазначено, що с. Макарівка (Іванівка) заселене на початку ХІХ ст. селянами з Полтавської, Катеринославської та Орловської губерній.

     ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ

        Цікавими є обставини походження назви села. Майже у всіх виявлених документах воно називається Макарівкою, але трапляються і інші назви. Наприклад, Василівка (1856 р.), Іванівка (1886 р.), Олександро-Миколаївка (1896-1915 рр.), Очеретяна Балка (1857-1914 рр.). Всі ці назви пов’язані з іменами поміщиків з родини Макаренків, які протягом ХІХ ст. володіли селом, а також з місцем розташування, при балці Очеретяній. Тільки назву „Іванівка” поки що не з’ясовано, але можна припустити, що вона якимось чином стосується корнета Івана Омеляновича Макаренка. Він був старшим братом поміщика Василя Макаренка. Згадки про Івана Макаренка, як про поміщика Олександрійського повіту, датуються вже 1808 р. Він разом з матір’ю володів с. Георгієвським, а потім с. Гнатівкою Олександрійського повіту.

     ЗАСНОВНИКИ

     Щодо поміщика Василя Макаренка, то вдалося з’ясувати, що він був спадковим дворянином. Козацький рід Макаренків походив з Малоросійської губернії. Першим відомим предком його був Іван Макаренко (1630-1690-ті рр.), який значиться козаком у Війську Запорізькому в 1649 році, ще за часів Богдана Хмельницького. В 1677 році він вже полковий обозний одного із охотницьких полків, які наймав для своєї особистої служби гетьман Іван Самойлович.

     Майбутні поміщики Елисаветградського та Олександрійського повітів Херсонської губернії брати: Іван, Василь та Григорій Омеляновичі Макаренки були спадковими дворянами та походять з давнього козацького старшинського роду Макаренків, коріння якого сягає 17 ст. Макаренки спочатку мешкали на Полтавській Лубенщині, а отримавши російське дворянство, за часів цариці Катерини ІІ, обзавелися власними маєтками на Херсонщині, куди переїхали жити на початку 19 ст., кожен у свій маєток.

   Серед документів Російського державного історичного архіву вдалося відшукати „Атестат про службу колезького регістратора Василя Макаренка від 10 жовтня 1806 року”. (РДІА: Ф.1343. Оп.25. Спр. 297 ). В документі вказано, що Василь Омелянович Макаренко вступив на службу до Переяславського повітового казначейства 16 вересня 1797 року. За наказом Чернігівської казенної палати 6 травня 1801 року отримав звання губернського регістратора, а 31 грудня 1804 року за наказом Правлячого Сенату став колезьким регістратором. До своїх обов’язків відносився чесно та добросовісно, служив сумлінно та ніяких порушень не мав. За власним бажанням, по хворобі, подав прохання про відставку. За рішення Полтавської казенної палати прохання Макаренка задоволено та звільнено його від служби, про що йому видано атестат в м. Переяславі 10 жовтня 1806 р.

      Виходить, що після звільнення від державної служби на початку ХІХ ст., Василь Омелянович Макаренко разом з родиною та своїми селянами переїхали з с. Воронинці Лубенського повіту Полтавської губернії до Елисаветградського повіту Херсонської губернії та стали мешкати в слободі Макаренковій при балці Очеретяній

       В Посімейному списку за 1814 рік вказано, що Василь Омелянович Макаренко, колезький регістратор, 40 років, одружений на дворянській донці, Олександрі Миколаївні Верещакиній, поміщик села Макарівки Елисаветградского повіту Херсонської губернії. Має дітей: сина Дем’яна - 3 роки; доньок: Єфросинію - 8 років і Тетяну - 1 рік. За останньою ревізією (1811 р.) в с. Макарівці має спадкових селянських душ: 12 чол., 10 жін. (22 душі), а також придбаних селянських душ: 11 чол., 8 жін. А всього: 23 чол., 18 жін. душ. Загальна кількість селян на той час становила 42 душі. Поміщик мешкає в своєму маєтку: в с. Макарівці Елисаветградского повіту.

       МАКАРІВКА В 1828 РОЦІ

      Перші детальні відомості про село Макарівку та його мешканців знаходимо у „Сповідальному розписі Миколаївського молитовного будинку с. Олександрів-Дар (Рахманівка) за 1828 рік”. (ДАХО: Ф.207, Оп.1, Спр.1735)

       В документі вказано назву населеного пункту як: -„Єлизаветградського повіту, поміщика, колезького регістратора, пана Макаренко Василія слободи”. Зазначено, що його поміщиком є колезький регістратор Василь Макаренко, 64 роки. Дружина його Олександра, 53 роки, Їх діти: Дементій - 17 років, Тетяна, - 15 р., Наталья - 11 р.

      Далі йдуть відомості про селян, з яких випливає, що в с. Макарівці на 1828 р. проживало 99 селян різного віку: 47 чол., 52 жін. Із них дорослих (з 18 років): 59 душ: 26 чол, 33 жін.,; дітей: (до 18 р.): 40 душ. Всього значиться 29 родин. Сім селянських вдов, віком 20-50 років. Наймолодшою була вдова Єфросинія Дехтярьова (21 рік)

       Найстаршими селянами на той час були: Степан Дехтяр - 56 р. (1772 р.н.), Петро Завгородній - 56 р. (1772 р.н), Пантелеймон Пилипенко - 50 р. (1778 р.н), Дарія Ігнатенкова, вдова - 51 р. (1777 р.н.), Пантелеймон Прохода - 45 р. (1783 р.н) та ін. Вік найстарших селян сягає 50-56 років.

       Багатодітні родини були у вдови Ганни Стешенкової (33 роки), мала п’ятеро дітей віком від одного до п’ятнадцяти років. Вдівець Михайло Красота (36 років) мав четверо дітей, віком від одного до 16 років. В родині Пантелеймона Проходи (45 років) було четверо дітей, віком від трьох до 17 років, а син Карпо (20 р.) був вже одружений та мав власну родину.

       Найпоширенішими в селі були прізвища Пилипенків, Ігнатенків, Найстаршим із Пилипенків був Пантелеймон (50 років), одружений на Єфросинії (40 років), вони мали синів: Данила (19 р.), Михайла (8 р.), а сини Феодосій (21 р.) та Конан (18 р.) були вже одружені. Також були родини Хоми Пилипенко (46 р.) та Конана Пилипенко (31 р.) . Рід Ігнатенків складали родини Івана (24 р.), Хоми (21 р.) та їх матері, вдови Дарії (51 р.), яка мала ще доньку Матрону (14 р.) та сина Харитона (11 р.). Що сталося з представниками цих родин далі, на жаль не відомо, але в Ревізьких сказках с. Макарівки за 1858 рік жоден із них не згадується.

       Також, на той час в Макарівці проживали селяни з прізвищами: Прохода, Дудник, Красота, Дехтяр, Бабич, Безрудько. Чередник, Цікаво, що саме тут, в цей час, проживали родини Якова Погорілого (44 р.) та Івана Погорілого (28 р.), прізвища яких будуть поширені пізніше в с. Курганці, до заснування якого ще пройде 20 років. Також значиться родина Флонія Пономаренка (21 р.) та його дружина Олександра (20 р.)

       Враховуючи датування документу та вік селян, можна стверджувати, що майже всі вони є першими жителями с. Макарівки, яких поміщик Василь Макаренко переселив з Полтавської губернії га початку 19 ст.