Миколаївка Макухіни

        Село Миколаївка Херсонського повіту Херсонської губернії існувало приблизно протягом 1776-1830 рр. при річці Інгулець, на території сучасної Новолатівської сільради. Ця Миколаївка (Макушино, Макухіно) була попередницею села Ново-Миколаївки, яка згодом стала частиною села Нововоселівка Широківського району 

        Відомості про заснування та засновника Миколаївки знаходимо в Херсонському архіві, де виявлено документ « ДАХО. Ф.14.Оп.1.Спр.51, «Накази Сенату і зведена відомість про роздачу земель поміщикам по Новоросійській губернії  1806 р.». Тут зазначено, що власником села Миколаївка є  полковий осавул Петро Михайлович Макуха, якому належать 29 чол., 24 жін. статті кріпаків та 5800 десятин зручної і 200 дес. не зручної землі, яка відведена йому 26 липня 1776 року.

      Вдалося розшукати деякі відомості про самого Петра Макуху та його родину. Ймовірно, що родом Петро Макуха із Полтавщини. Як свідчить «Краєзнавчий та генеалогічний кадастр Полтавщини» в розділі «Опис хутора при річці Коломаці Підкоморія Полтавського повіту Павла Кочубея за 1767 р.», що власник цього хутора Підкоморій Полтавського повіту Павло Кочубей взяв хутір за борг від козака полтавського Василя Макухи в 1761 році 23 квітня за 300 крб. Цей хутір знаходився за три версти від Полтави і там мешкали переважно Макухи. Є відомості про Полтавського купця Петра Макуху, який торгував з Запорозькою Січчю. У «Реєстрі Війська Запорозького за 1756 рік» у Рогівському курені знаходимо козака Михайла Макуху – це, ймовірно, батько власника Миколаївки.. Про самого засновника згадується у праці А.К.Ленівова «Кубанська козача старина» на стор 102 вказується, що за часів перебування на Січі генерала Текелія приходив до нього звільнений полковий осавул Петро Макуха і розповів, що Полтавського полку бунчуковий товариш Руденко і капітан у відставці Констянтин Мавроєні поручили йому віддати бувшому Кошовому отаману Калнишевському взяті ним у полтавського жителя Михайла Кованьки 887 карбованців з числа 2000 крб. і взяти з Калнишевського вексель. Всі ці свідчення доводять, що Петро Михайлович Макуха був козацького роду й дослужився до досить високого військового звання полкового осавула одного із полків Запорозької Січі.  Після звільнення з військової служби і заселення в с. Миколаївці, його засновник стає знаний у Херсонському повіті і займає посади у місцевому самоврядуванні. В праці А.В.Макидонова «Персональний склад адміністративного апарату Новоросії 18 ст.» серед засідателів Нижнього земського суду Херсонського повіту знаходимо полкового осавула Петра Макуху, який займав цю посаду протягом  1787-1789 рр.

      Знайдено документи, що свідчать про родину бувшого полкового осавула. Завдяки проекту «Метрика», який функціонує онлайн на сайті Одеського архіву, вдалося відкрити відомості про Макухіних з Метричних книг церкви Св. Миколая села Кривий Ріг та однойменної церкви с Рахманівка. Зокрема є запис, що 30 листопада 1794 року у батьків Петра Михайловича Макухи та дружини його Марії народився син Андрій, якого хрестив священик Афанасій Колачинський в церкві Св. Миколая с. Кривий Ріг Херсонського повіту. 

     Андрій Петрович – молодший із братів Макухіних, на відміну від них обрав кавалерійську службу, служив в кавалерійських частинах м. Єлизаветграда. В Адрес-календарі Російської імперії за 1835 р. вказано, що поручик Андрій Петрович Макухін був засідателем земського суду в. Єлизаветграді. Метричні книги Миколаївської церкви с. Александро-Дар (Рахманівка) дають уявлення про родину поручика Андрія Петровича Макухіна. Протягом 1820-х років він мешкав саме в с. Миколаївка, дружину звали Євдокією. В них народилися діти: Параскева (12.10.1821 р.н.), Маркіян (4.11.1822 р.н), Климент (3.12.1823 р.н.). В с. Миколаївці родина Андрія Макухіна ймовірно мешкала до 1826 року, бо саме в цьому році поручик і кавалер Андрій Макухін продав свою частину Миколаївки її новій господарці, Фані Григорівні фон Кірхнер ( в майбутньому Яновській).

     Детальніші відомості про родину знаходимо серед фондів Херсонського архіву. У справі № 992 фонду Новоросійської креслярні під назвою «Указ Херсонського губернського правління про розмежування дачі села Миколаївки Херсонського повіту між спадкоємцями полкового осавула Петра Макухіна від 6 квітня 1821 року» повідомляється, що губернське правління слухало  прохання поміщика Херсонського повіту Павла Макухіна, який повідомив, що покійний його батько, полковий осавул Петро Макухін, ще при житті склав духовний заповіт, за яким надав право дружині своїй (матері просителя) Мар’ї володіти і споряджатися придбаним маєтком в с. Миколаївка Херсонського повіту. Далі Павло Макухін повідомляє, що згідно батьківського заповіту його мати склала розділовий акт між своїми дітьми: трьома його сестрами – кожній по 1300 десятин, і за згодою між братами: ним (Петром М.), Миколаєм та Андрієм Макухіними. Виходить, що господар Миколаївки був одружений на Мар’ї Григорівні і вони мали шестеро дітей: три доньки та троє синів. Далі по справі та інших документах з’ясовується, що донька Макухіних Мар’я була заміжня за підпоручиком Чуносовим, інші доньки – Меланія Вербицька (за колезьким регістратором Йосипом Вербицьким) та Анна Горбенко.  Підтвердженням цього є документи з Метричних книг ДАОО, в яких за 1805 рік повідомляється, що 9 травня святенник Герасим Слотвинський хрестив немовля Миколая від батьків, жителів слободи Макушиной, Йосипа Вербицького та його дружини  Меланії. Хресним був капітан лейтенант Микола Петрович Макуха. 

         Коли помер полковий осавул Петро Михайлович Макуха достеменно не відомо, але згідно різних документів, можна припустити, що він дожив десь до 1807 року.

       Досить детальне уявлення про володіння Макухіних у маєтку при с. Миколаївці надає Геометричний план цього маєтку, який зберігається у Російському державному архіві древніх актів м. Москва (РДАДА). В його заголовку зазначено, що Геометричний спеціальний план Херсонського повіту сільця Миколаївки  з приналежними до нього усіма землями, якими володіє вдова осавульша Марія Григорівна донька жінка Макухіна. Межування здійснено в 1808 році липня 3-го дня землеміром Титулярним радником Фефіловим за проханням Катеринославської межової контори. Межа затверджена в 1815 році липня 11-го числа землеміром Колезьким секретарем Кириловим. А в середині цієї дачі, обмежованої однією округою від інших сусідніх володінь по теперішній межі на рахунку складає землі: для пашні двісті тридцять дві десятини тисяча сім сажень сінного покосу,  триста вісімдесят дві десятини вісімсот двадцять сажень степу, пригідного до пашні   п’ять тисяч триста сімдесят вісім десятин двісті вісімдесят сажень. Під поселенням, городами та ін. сім десятин та двісті сажень. Під великою дорогою сімнадцять десятин, під сільськими дорогами  дев’ятнадцять десятин триста двадцять дві сажні. Під кам’янистими місцями сто сорок десятин тисяча двісті двадцать сажень. Під піщаними місцями двадцать шість десятин вісімсот двадцать дві сажні. Під солонцями дванадцать десятин тисяча вісімсот вісімдесят вісім сажнів. Під річкою Інгульцем, водами, балками от вершків і кручами гір та берегів тридцать п’ять десятин тисяча шістьсот вісімдесят сажнів.

     А всього у всій круговій межі шість тисяч двісті п’ятдесят дві десятини тисяча сто тридцать дві сажні . В даному сільці по останній  п’ятій ревізії є десять дворів, в яких мешкають чоловічої статті двадцять вісім, а жіночої двадцять чотири душі. Село Миколаївка на плані позначено однією вулицею, яку розділяє широка дорога та окремим хутірцем на декілька хат. Все це розмішено в самій нижній частині плану, біля річки Інгулець. Крім цього на плані показані балки: Безіменна, Крута; дороги: велика стовбова з міста Береслава в місто Катеринослава, при ній позначений заїзний двір; дорога в с. Кривий Ріг.

       Цінні свідчення дають відомості з плану про суміжні володіння Макухіних на той час, та про їх господарів, наприклад, сільця Петрової володіння Дійсного таємного радника, Сенатора і різних орденів кавалера Петра Семеновича Свистунова; села Зеленого володіння її сіятельства пані Генерал-майорші, княгині Марії Павлівни Голіциної; села Іванівка володіння майора Леонтія Семеновича Добровольського; земля пустоші Вовчої, на якій поселене село Катеринівка володіння штабс-ротмістра Федора Булицького.  В Єлисаветградському повіті землі Макухіних межували з селом Новоматронівка володіння Корнета Степана Кириловича Добровольського.

    Цікаві відомості даний план подає, щодо заснування села Зеленого (зараз Криворізького району). Деякі місцеві краєзнавці вважають, що с. Зелене заснували поміщики Добровольські, але ще в 1808 році воно належало князям Голіциним, більше всього, що  саме в Голіциних придбав пізніше цей маєток корнет Степан Кирилович Добровольський, а потім передав його у спадок своєму сину поручику Василю Степановичу Добровольському  

  Господарка маєтку в Миколаївці Марія Григорівна Макухіна дожила до 1824 року. В метричній книзі Миколаївської  церкви с. Александро-Дар (Рахманівка) знайдено запис, що 24 червня 1824 року померла поміщиця Херсонського повіту Марія Макухіна в 70 років натуральною смертю. Далі маєток по спадку перейшов до дітей покійної. Більше інформації вдалося розшукати про синів родини Макухіних, більшість із  яких пов’язали свої долі з морем, ставши моряками, а потім офіцерами флоту, а деякі нащадки Макухіних дослужились до досить високих звань і посад та сумлінно служили на користь своєї Батьківщиини 

    В Російському державному історичному архіві  (РДІА м. Санкт-Петербург) у Фонді Герольдії Правлячого Сенату знайдено справу про дворянство роду Макухіних Херсонського повіту Херсонської губернії, яка повідомляє, що брати Микола та Павло Петровичі Макухіни написали рапорт від 30 липня 1814 року до Правлячого Сенату з проханням про внесення їх в належну частину Дворянської родословної книги. Також вони надали відповідні документи, які надають біографічні відомості про них. Наприклад, в наказі про відставку лейтенанта Чорноморського корабельного флоту Миколи Петровича Макухіна повідомляється, що він   в службу вступив із дворян в 1792 році. в Чорноморський кадетський корпус кадетом, 1799 року призначено в мічмани. Продовжував службу доборопорядно, в штрафах не бував . 30 січня 1803 року по царській волі та за його проханням відставлений від служби з нагородженням чину лейтенанта.

       Дуже цікавий та давній родовий документ надали брати Макухіни в Герольдію Сенату - це Свідоцтво, в якому повідомляється, що видане воно із Комісії дворянства Катеринославського намісництва Херсонського повіту поміщика полкового осавула Петра Макухи синам Миколі на Павлу Макухіним, в тому, що по представленню від батька їх доказам внесені вони з батьком в другу частину родословної книги дворянства Катеринославського намісництва Мають в спільному володінні 4500 десятин землі і 38 душ селян. Видане свідоцтво 17 березня 1794 року. 

       В Службовому списку лейтенанта флоту Павла Петровича Макухіна від 25 квітня 1812 року зазначено, що він російської нації із дворян Херсонської губернії, одружений на донці дворянина Франциско Капелера Катерині, має сина Петра одного року від народження. Йому 32 роки (1780 р.н.), селян не має. В службу вступив і березня 1792 року кадетом, 2 січня 1796 року переведено в гардемарини, 2серпня 1799 року в мічмани, а 1 січня 1808 року в лейтенанти. На протязі служби відзначити себе випадку не мав, атестувався благородної поведінки, на посаді усердний, до підвищення чину достойний.

    На протязі служби був в таких кампаніях. В 1795 році від Миколаєва до Керчі та назад з 1 по 22 вересня на бригантині «Лев» під командуванням капітана Бумпера. В 1796 році від Миколаєва до Севастополя та назад з 1 червня по 1 листопада на фрегаті «Микола» під командуванням капітана Данилова. В 1798 році з Миколаєва до Очакова, в Севастополь, з якого в Константинополь, Архіпелаг фортецю Корфу, Месину, Неаполь та назад в Севастополь з 2 серпня по 28 грудня 1800 року на кораблі «Михайло та Петро» під командуванням капітана Салтанова. Протягом 1802-1805 рр. Від Севастополя до Константинополя, Корфу, Неаполь, із Неаполя на Мальту від командуванням капітана Султанова. Протягом 1806- 1809 рр. з Неаполя в Сардинію в місто Калери, Паллерму, Месину, Корфу на назад Севастополь.13 серпня 1810 року призначений ад’ютантом до флотського начальника пана віце-адмірала і кавалера Пустошкіна в місто Херсон. 22 червня 1811 року призначений до порту для виконання обов’язків.

    На додаток до даного службового списку в Російському державному архіві Військово-Морського флоту знайдено службовий список померлого майора Павла Петровича Макухіна, в якому доповнені дані з попереднього документа, наприклад, що вже має синів; Сергія 19 років, Івана 17 років, Михайла 16 років та Миколу 13 років. Має 17 селян чоловічої статті. 4 липня 1829 року по Височайшому повелінню призначений в капітани, а 30 серпня 1832 року призначений в майори.

       У фондах РДІА є справа від  26 липня 1831 року, з якої випливає, що будучи ще капітаном 10-го ластового екіпажу при Миколаївському порту, Павло Петрович Макухін звернувся в Герольдію Херсонського дворянського зібрання з приводу щодо причислення до херсонського дворянства своїх синів Сергія, Івана, Михайла та Миколи. Наступними документами Павло Макухін намагається довести, що дійсно має синів, які народжені від нього та його дружини. Герольдії він представляє свідоцтва та свідчення, які це підтверджують. Наприклад, свідоцтво з Метричної книги херсонського Єкатерининського собору від 22 квітня 1816 року, що у Херсонської портової контори радника Павла Макухіна та його дружини Катерини народився син Іоан, якого хрещено 27 квітня. В іншому документі йдеться, що в бувшій Купецькій, що зараз Соборна м. Херсона Успенська церква 5 вересня 1817 року запису про народження сина Михайла не знайдено. Відсутнє воно також в сповідальних списках храму , але допитана під присягою бабака-повитуха Городищанова свідчить, що дійсно у лейтенанта Павла Макухіна та його дружини Катерини родився син Михайло. Далі надаються документи, які підтверджують народження сина Сергія. Виявляється, що свідоцтво про його народження  4 червня 1814 року також відсутнє, але по сповідальним книгам храму за 1813-1817 рр. значиться лейтенант Павло Макухін, його дружина Катерина Францівна, син Сергій 3-х років. Його народження підтвердили хрещений батько капітан 2-го рангу Іванченко і бабка-повитуха губернська секретарша Лабезнікова. 

      У деяких дореволюційних виданнях вдалося виявити певні свідчення про синів Павла Петровича Макухіна. Наприклад, у Новоросійських календарях за 1839-1853 рр. згадуються у 5-й Легкій кавалерійській дивізії 3-го Резервного кавалерійського корпуса (начальник дивізії генерал-лейтенант князь Олександр Георгійович Багратіон- Імеретинський) при дивізійному штабі старший ад’ютант Сергій Павлович Макухін та Гевальдигер штабс-ротмістр Іван Павлович Макухін. У Новоросійському календарі за 1853 рік є свідчення, що у 5-й легкій кавалерійській девізії, в 2-й Бригаді 3-го Гусарського полку командиром дивізіону служить майор Сергій Павлович Макухін. У «Списку полковників Російської армії» за 1873 рік згадується полковник Макухін Сергій Павлович, який служить по Кавалерії, офіцер з  22 квітня 1835 року, займає посаду Харківського губернського військового Начальника. Він нагороджений Орденом Св. Станіслава 3-го ст. в 1842 р., Орденом Св. Анни 2-го ст. в 1852 р., Орденом Св. Володимира 3-го ст. в 1868 р., Діамантовим перстнем із зображенням імператорського вензеля в 1870 р. У Харківських Адрес-календарях за 1860-1873 рр. серед посадових осіб Харківської губернії згадується  полковник Макухін Сергій Павлович, який займає посаду Харківського губернського військового начальника, мешкає за адресою; м. Харків, вул.. Змієвська, б. 7, а Управління по службі на Михайлівській площі, будинок Харіної, 8. Має посадовий оклад 3653 крб.70 коп.

     Найбільших успіхів у службі досяг молодший син Павла Петровича Макухіна – Микола Павлович, ставши адміралом Російського флоту.

     У Російському державному архіві Військово-Морського Флоту м. Санкт-Петербург знайдено кілька справ, які стосуються життя та служби Миколи Павловича Макухіна. У фонді «Морське училище. Документи вихованців» (РДАВМФ: Ф.432, Оп.5.Спр. 5449) є справа Макухіна М.П., в документах, якої повідомляється, що імператора Миколу І просить вдова померлого майора 9-го Ластового Екіпажу Чорноморського флоту Пала Макухіна дружина Катерина Францівна, щоб допомогти прилаштувати її сина Миколу, якому 13 років, кадетом до Морського кадетського корпусу.  Документ підписаний 27 жовтня 1833 року. Також тут є Свідоцтво Катеринославської духовної консисторії про народження у капітана Павла Макухіна та його дружини Катерини Францівна сина Миколи 31 січня 1822 року. Дане Свідоцтво взяте з Метричної книги Соборної Успенської церкви м. Херсон. У Протоколі від 39 травня 1831 року Херсонського дворянського депутатського зібрання йдеться про зачислення Миколи Макухіна разом з братами до Херсонського дворянства.

     Дуже цінною для нашої розповіді стала справа «Про призначення капітана 1-го рангу Макухіна в Контр Адмірали та звільнення його зі служби за віком» від 17 травня 1885 року, яка зберігається в РДАВМФ в Санкт-Петербурзі (РДАВМФ: Ф.417, Оп.4, Спр.3654). В даній справі є Повний службовий список Макухіна М.П., в якому зазначається, що він за походженням із дворян Херсонської губернії, віросповідання православного,  народився 1822 року, освіту здобув приватну, потім Морський кадетський корпус. На службу вступив гардемарином 4 травня 1835 року. Призначений в мічмани в 1839 році, маючи віком 17 років. В 1838 році призначений в 15-1 Флотський екіпаж.  Призначено лейтенантом в 1844 році.  В грудні 1853 року за відмінність виявлену при знищенні турецької ескадри на Синопському рейді призначений в капітан-лейтенанти з нагородженням заробітної плати з розміром річного окладу. За відмінність і хоробрість яку проявив в Севастопольській битві в грудні 1854 року нагороджений Орденом Св. Володимира 4-го ступеня з бантом. За відмінність і хоробрість, виявленні при 2-й Севастопольській битві  в  червні 1855 року нагороджений Орденом Св. Анни 2 ст. з мечами. За участь в обороні м. Севастополя нагороджений річним окладом заробітної платні. 26 листопада 1855 року нагороджений Срібною медаллю на георгіївській стрічці за оборону м. Севастополя. В червні 1856 року переведено в 3 флотський екіпаж з призначенням командуючого Корвета «Медвідь». В серпні 1856 року нагороджений Бронзовою медаллю на георгіївській стрічці в пам’ять війни 1855-1856 рр.  В жовтні 1856 року призначений командуючим 32-м Флотським екіпажем. В листопаді 1857 року за вислугу в 25 років в офіцерському званні нагороджений Орденом Св. Георгія 4-го класу. За приналежну службу нагороджений Знаком Відмінності за 15 років відмінної служби. В березні 1860 року призначено командиром 2-го Чорноморського зведеного екіпажу. В серпні 1861 року нагороджений Орденом Св.Станіслава 2 –го ступеня з імператорською короною.   В січні 1862 року призначений Капітаном 2-го рангу, а в 1866 році призначений капітаном 1-го рангу. У вересні 1873 року зарахований до складу 2-го Чорноморського флотського Його Королівської Високості герцога Единбурзького екіпажу. В квітні 1878 року нагороджений Світло бронзовою медаллю в пам’ять війни 1877-1878 рр.

         Хотілося б окремо відзначити в яких морських кампаніях побував Микола Макухін під час служби на флоті. З юнацьких років його життя пов’язане з морем. Ще будучи юнаком на фрегаті «Агатополь» , він плавав до Константинополя, Архіпелагу, Середземного моря. В 1840 році, Макухін Н.П. будучи вже мічманом був переведений на Балтійський флот. Тут він ходив рейдами біля берегів Балтики та Фінляндії. Протягом 1840-1850-х рр. Макухін був переведений знову на Чорноморський флот, де і ніс службу на різних кораблях в різних званнях, плаваючи берегами Чорного моря. В 1877—1885 роках був помічником начальника севастопольского порту.

         Серед архівних документів, які свідчать про життя і службу бойового морського капітана знайдено цікаву довідку, яка можливо певним чином підводить підсумок його військового життя. Тут зазначено, шо Макухін Микола Павлович, 1822 року народження, в службу вступив в Чорноморський флот гардемарином, всієї служби має з 1 січня 1839 по 18 травня 1885 року: 46 років, 4 місяці, 18 днів. Якщо прибавити військового часу: 9 років, 9 місяців, 8 днів. Якщо виключити час відпустки: 1 рік, 7 місяців, 23 дня То всієї служби має: 53 роки, 6 місяців, 23 дня. За відмінну службу призначено звання Контр Адмірала з пенсійним утримуванням 3116 крб. на рік (для порівняння: корова тоді коштувала 20 крб.), має право на мундир.

       Будучи ще капітан-лейтенантом Макухін М.П. одружився на доньці статського радника Колонтаєва Єгора Івановича - Наталі Єгорівній (1823-1900 рр.). Родина Колонтаєвих була досить відомою у «старій» Одесі.  Єгор Іванович був цікавою особистістю, зробив досить вдалу кар’єру. В молоді роки був офіцером флоту. У «Списку посадових осіб Херсонської губернії за 1821 рік» він згадується як капітан карантинного порту в м. Одесі бувший капітан-лейтенант Колонтаєв Є.І. А вже у «Списку посадових осіб Херсонської губернії за 1835 рік» Колонтаєв Є.І вказується як чиновник по особливим дорученням при канцелярії херсонського губернатора в званні надвірного радника. Інші джерела свідчать, що вже статський радник Єгор Колонтаєв був соратником в реформах відомого генерал-губернатора Новоросійського краю графа Воронцова М.С., одного часу був директором міського театру та на інших посадах. За ці заслуги перед Одесою його іменем в 1838 році назвали одну із вулиць міста. Вона і зараз називається «Колонтаївська».

    Родина Макухіних мешкала в м. Севастополі по вулиці Петропавловській, № 10. Будучи проїздом у Севастополі в 1879 році, у своїх листах до знайомих композитор Мусоргський відмічав, що родина Макухіних належить до культурного товариства. Наталя Єгорівна Макухіна також була відомою свого часу і в Севастополі, і в Петербурзі. Нажаль, не збереглося докладніших відомостей з її біографії, бо була вона дуже талановитою жінкою. З різних історичних джерел вдалося дізнатися, що любила вона малювати, була професійною художницею, за її чудові роботи була знана при імператорському дворі. Малювала переважно у жанрі портрету.. в техніці пастелі. Найвідоміші її роботи: «Італійка», «Портрет  художника Єгора Ковригіна», «Портрет А.А.Авдєєва», які зберігаються в Державному Російському музеї м. Санкт-Петербург.

     В 1857 році за написаний з натури портрет князя Волконського Г.П., та праці, які художниця виконала для імператорської родини їй було присвоєно звання «академіка портретного живопису». Протягом 1840-х років відомий російський художник Соколов П.Ф. виконав портрет Макухіної Н.Є в техніці акварелі, який зараз зберігається в музеї «Новий Єрусалим» м. Істра Московської області.

    Родина Макухіних займалася меценатською діяльністю. В січні 1887 року в їхньому будинку в Севастополі була відкрита Кримська музична школа, уроки співу в якій давала бувша учениця Московської консерваторії Гаркуша Є.К.

      Адмірал Макухін Микола Павлович прожив до кінця життя в Севастополі, він помер 24 квітня 1893 року і похоронений на Братському кладовищі м. Севастополя, могила збереглася до наших часів. Наталя Єгорівна Макухіна померла 1900 року і похована на Новому військовому кладовищі м. Севастополя.

      Є відомості про іншу родину Макухіних, які в ті часи мешкали в Херсонському повіті. Найвідоміший із них Микола Йосипович Макухін, який був військовим, а згодом чиновником Нижнього Земського суду в м. Херсоні протягом 1790-1800 рр. Був суддею Херсонського повітового суду. В 1815 році він вже надвірний радник. Деякі дослідники вважають його рідним братом, відомого вже нам, засновника с. Миколаївки полкового осавула Петра Михайловича Макухи, але на жаль, судячи з документів, по батькові у них різне. Хоча можна припустити про їхні родинні зв’язки. Дуже цікаво, що Микола Йосипович Макухін на той час володів с. Новомиколаївка Херсонського повіту.