Козацький рід Нестеренків

           Нестеренки – давній козацький рід, що походить з Полтавської Лубенщини. Перші відомості про представників даного роду знаходимо ще серед полків гетьмана Богдана Хмельницького в 1649 р. Постійним місцем мешкання побуло с. Плехів Горошинської сотні Лубенського полку Гетьманщини. В Плехів Нестеренки перейшли із Юськівець, на новому місці заснували хутір Нестерівку, де мешкали із своїми родинами та служили у козацькому війську.

        За даними історичних джерел стало відомо, що село Зелена Балка (Нестерівка) Єлизаветградського повіту Херсонської губернії, а зараз Криворізького району Дніпропетровської області засноване в 1816 році вихідцями з Полтавської губернії. До переселення в наш край поручик Феодосій Нестеренко та його селяни: Кондратенки, Руденки, Литвини та ін. проживали в с. Плехів Оржицької волості Лубенського повіту Полтавської губернії. Джерела свідчать, що засновники Зеленої Балки: дворянській рід Нестеренків та селянський Кондратенків мають козацьке походження. Територія, на якій проживали засновники та їх предки входила до складу Гетьманщини 17-18 ст.

     В своїй праці «Степова Лубенщина» відомий український краєзнавець В.Милорадович зазначає, що вузький путівець веде з Оржиці до Плехова, повз глибокого яру, який заріс лісом. За полем видніється село в оточені вишневих садів, на пагорбі правого берега Оржиці, яка впадає в Сулу версти за дві від села, біля широкої зеленої низини, яка відділяє Плехів від Онушок та Великої Селецької. Про початки села нічого конкретного не відомо. За припущенням історика Лазаревського О.М. с. Плехів засновано на початку 17 ст. вихідцями з Чернігівщини, так як там також є село з подібною назвою. В місцевому церковному літописі засновником визнається рибалка Плех. Але більш точніші сказання свідчать, що Плехів засновано трьома основними прізвищами з трьох хат. Крайній поперечний куток - Дригіва, заселений Дригами, предком яких був рибалка з Великої Селецької. Тут живуть також Дмитренки із Юськівець. Тут також розташована садиба почесного громадянина Ф.К.Черниша. В с. Плехів перші Нестеренки прийшли із с. Юськівець того ж  Лубенського повіту. Це давній великий рід цього села, який навіть утворив в ньому свій власний кут Нестерівку. Представники цього роду біля с. Плехова мали хутір, який складався в 18 ст. з 14 дворів. Посилаючись на працю іншого вченого-краєзнавця О.Лазаревського «Історичні нариси Полтавської Лубенщини 17-18 ст.», В.Милорадович стверджує, що представник цього роду Андрій Корнійович Нестеренко, будучи зятем гетьмана Дем’яна Многогрішного, став Лубенським полковником в 1671-1672 рр. Підтвердженням даного факту може бути справа «Про дворянський рід Нестеренків від 1813 р.», яка зберігається в Російському державному історичному архіві у фонді  Департаменту Герольдії Сенату. Як засвідчують документи справи, що Міщанина Андрія Нестеренка прадід, також Андрій, був Лубенського полку полковником, дід: Федір Андрійович був гусарським поручиком, а батько Іван Федорович за слабкістю здоров’я не служив, але володів маєтком Ковтунами в Золотоношському повіті і законно походить від згаданого полковника Андрія Нестеренка. На підтвердження цього Андрій Нестеренко надав урядовий запис. У виписці із Міського Лубенського магістрату від 1789 р. повідомляється, що за проханням Андрія Нестеренка зроблено із давніх років кріпосних книгах пошуки, в яких виявилося, що  в 1665 р. Андрій Нестеренко був справді Лубенським полковником, про що бургомістр Прокіп Зайкевич свідоцтво підписав.

       За адміністративно-територіальним устроєм Гетьманщини с. Плехів входило в різні часи до Лукомльської та Горошинської сотень Лубенського полку. А в ті часи, коли полк був розформований, козаки Плехова служили в інших сотнях різних полків. Аналіз документів козацьких часів свідчить, що прізвища Нестеренків та Кондратенків (жителі с. Плехів, а потім с. Зелена Балка) доволі часто трапляються серед козаків.

      В одному з найдавніших Реєстрів Війська Запорозького від 30 березня 1581 р., який зберігається в архіві давніх актів м. Варшави (Інтернет-ресурс), зустрічаємо козаків сотні Омельницької:  Павла Нестеренка та Лук’яна Кондратенка.

    Реєстр Війська Запорозького за Зборівським договором 1649 року, часів Національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького (за ред. О.Бодянського) свідчить, що в Миргородському полку в сотні Лубенській (сільській) служили: Нестеренко Лаврін та Федір Кондратенко. Нестеренки Іван та Лесько служили в сотні Лубенській (міській) та сотні Краснопільській.

     У Компуті Полтавського полку від 8 січня 1718 року під командуванням полковника Івана Черняка серед кінних козаків значаться: Матвій Руденко з сином Андрієм Руденком, Лук’ян Кондратенко, Степан Литвин. Як піший козак, записаний Грицько Нестеренко. Про цього ж Грицька Нестеренка знаходимо свідчення в Іменному списку Полтавського полку від 8 червня 1738 року. Тут він згадується вже як кінний козак, має коня, шаблю, два пістолі та різні харчові запаси.

         Безпосередньо предків наших засновників знаходимо в «Присязі Малоросійських військ на випадок коронації імператриці Анни Іванівни 1732 рік». В Лубенського полку сотні Лукомльської села Плехова значаться козаки: Іван Нестеренко, Василь Нестеренко та Федір Кондратенко.

        «У Відомості козаків різних сотень Лубенського полку, які зі своїм озброєнням зараховуються на резервну службу до  Прилуцького судді Михайла Заделнецького за грудень 1737 року» вказується козак села Плехова сотні Лукомської  Василь Нестеренко, який має коня, одну рушницю, списа, 2 фунти пороху, 30 пуль та 3 кремені.       

      Історичні джерела 1740-х рр.., за часів царювання імператриці Єлизавети Петрівни, подають відомості про козаків Нестеренків  с. Плехова Лукомської сотні Лубенського полку.

      В реєстрі козаків, які були при присязі на вірність імператриці Єлизаветі Петрівні, яка відбулася 16 грудня 1741 р., згадуються козаки села Плехів Горошинської сотні Лаврін Нестеренко та його сини Максим, Яків, Олефір; Іван Нестеренко, його син Грицько, зять його Матвій, а також Іван Нестеренко, син його Василь, племінники його Степан, Денис, Трохим і Андрій .         

       В ревізії за 1743 р. в селі Плехів згадуються серед малоґрунтових виборних козаків «без подпомогы» Лаврін Нестеренко з братом Іваном та сином Максимом, які мешкають в одному дворі на три хати трьома сім’ями.

     В ревізії за 1745 р. в селі Плехів згадуються серед малоґрунтових виборних козаків «без подпомоги» Лаврін Нестеренко з братом Іваном і сином Максимом, які мешкають в одному дворі на три хати трьома сім’ями. Згадується також підсусідок Лавріна Нестеренка – Грицько Любивий. Ревізію засвідчено отаманом с. Плехів Василем Нестеренком, хоча дані про нього в самій ревізії відсутні.

   В ревізії за 1747 р. в селі Плехів серед середньогрунтових виборних козаків згадуються Лаврін Нестеренко з синами Максимом, Яковом, братом Іваном, і племінником Грицьком, які мешкають в одному дворі на дві хати п’ятьма сім’ями та мають «тоней риболовних рублей на шесть, поля пахотного дний на 14, сѣнокосу копен на триста, лѣса рублей на 50».

      Цікавими для нас можуть бути відомості про козаків Реєстру  Запорозького війська за 1756 р. В Куренівському курені, курінним отаманом якого був Микита Дахно, служили козаки: Федір Дахно, Грицько Дахно, Ілько Шкурко, Василь Дахненко, Прокіп Дахненко, Пилип Нестеренко, Павло Верещака (Феодосій Нестеренко- засновник Зеленої Балки був одружений на донці корнета Микали Верещаки). В Крилівському курені, під командуванням курінного отамана Гаврила Погорілого були козаки: Яцько Нестеренко та Василь Нестеренко. Як ми знаємо, прізвища: Дахно, а згодом Дахненко та Шкурко будуть поширені серед перших жителів с. Тихий Приют (Ковалівка), яке в 20 ст. стане частиною с. Зелена Балка. А прізвище Погорілий, а згодом Погорєлов, буде поширене серед жителів сусіднього с. Курганка Широківського району. Поміщики Потоцькі переведуть на наші землі селян Погорілих з Полтавської губернії в 1850-х рр.

        Наступні покоління козаків Нестеренків вказані в джерелах за часів правління цариці Катерини ІІ.

    В реєстрі козаків, які були при присязі на вірність імператриці Катерині Олексіївні, яка відбулася 22 липня 1762 р., серед козаків села Плехів Горошинської сотні згадуються Максим, Яків, син Якова – Лука та Іван Нестеренки.        

     В Сповідальному розписі церкви  Різдва Пресвятої Богородиці с. Плехова Лубенської протопопії за 1763 рік, в розділі «Військові та їх домашні»,  після родини отамана Якова Слинька записана родина вдови (Лавріна Нестеренка) Марії Нестеренчихи, якій на той час було 66 років. Тут також записані сини Марії разом з родинами. Максим Нестеренко (44 р.) з дружиною Дарією (41 р.), їх діти: Гнат (8 р.), Марія (13 р.), Фотина (5 р.); Яків Нестеренко (43 р.) з дружиною Єфросинією (38 р.), їх діти: Лука (21 р.), Каленник (15 р.), Василь (9 р.), Андрій (2 р.); Іван Нестеренко (40 р.) з дружинною Ганною (30 р.), їх діти: Євстафій (9 р.), Матвій (5 р.), Матрона (2 р.), Уляна ( 1 р.).     

   У Сповідальному розписі церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Плехова за 1784 рік, в розділі «Військові та їх домашні» також записані родини Нестеренків. Першою вказується вдова Якова Нестеренка Єфросинія Нестеренчиха, якій вже на той час було 58 років. Далі перераховуються родини її синів. Лука Нестеренко (37 р.) та його дружина  Параскева (30 р.), їх діти: Параскева (12 р.), Марія (11 р.), Ксенія (9 р.), Григорій (6 р.),  Марфа (3 р.), Феодосій (1 р.); Василь Нестеренко (30 р.) дружина його Марія (28 р.), їх діти: Уляна (7 р.), Микита (4 р.); Андрій Нестеренко (26 р) з дружиною Домнікією (23 р.), їх діти: Афанасій (6 р.) і Васса (1 р.); Антон Нестеренко (22 р.) та його дружина Агафія (20 р.). Далі записана родина брата Якова Нестеренка - Івана Нестеренка (61 р.) та його дружини Варвари (55 р.). , родина його сина Матвія (26 р.), його дружина Агафія (23 р.) та їх діти Агафія (3 р.) і Параскева (1 р.).

         У Сповідальному розписі церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Плехова за 1796 рік в розділі «Військові та їх домашні» також записані родини Нестеренків. Тимофій Нестеренко (37 р) з дружиною Марфою (35 р.) та їх діти: Іван (16 р.), Лука (13 р.), Єлізарій (6 р.), Євгенія (4 р.). Далі йде родина Григорія Нестеренка (32 р.) та дружина Уляна (31 р.). їх діти: Лука (8 р.), Наталія (6 р.), Єфросинія (4 р.).

         Далі йде родина засновника с. Зелена Балка. Єфросинія Нестеренчиха-вдова (69 р.), Лука Якович Нестеренко (49 р.) та їх діти: Марія (23р.), Ксенія (20 р.), Григорій (18 р.), Феодосій (13 р.), Микола (9 р.), Павло (7 р.), Семен )4 р.), Марфа (3 р.).

        Марія Нестеренчиха-вдова (39 р.) та її діти: Уляна (18 р.), Микита (15 р.), Кирило (9 р.), Іван (7 р.), Варвара ( 5 р.), Марфа (3 р.). Записана родина Андрія Яковича Нестеренка (36 р.) та його дружини Матрони (34 р.), їх діти: Васса (13 р.), Тетяна (9 р.), Степан (7 р.), Гнат (4 р.).

         Родина Івана Нестеренка (71 р,), дружина його Варвара (67 р.), родина його сина Тимофія Івановича Нестеренка (43 р.) та дружини його Агафії (39 р.), їх діти: Агафія (13 р.), Ксенія (8 р.), Олексій (6 р.), Марія (5 р.), Григорій 93 р.), Уляна (1 р.).

       Далі записані родини дворових Нестеренків – це родина Пелагеї Кондратенко –вдова її діти: Марфа (18 р.), Ксенія (15 р.). Родина Євтимія Литвина (52 р.) та його дружини (45 р) та їх діти:  Микола (17 р.), Марія (17 р.), Микола (5 р.) Єфим (1 р.).

       Продовжуючи козацькі традиції, сини Луки(Лук’яна) Нестренка: Феодосій та Олександр, стали військовими. Нажаль, коли прийшов час служити у війську, козацької армії вже не було. До кінця 18 ст. Гетьманщина перестала існувати, тому Нестеренки служили вже в Російській царській армії. Феодосій Нестеренко в 1801 – 1809 рр. служив в Ольвіопольському гусарському полку. За службу отримав дворянське звання та звільнився через хворобу у чині поручика. Його брат - Олександр Лук’янович Нестеренко в 1813-1844 рр. проходив службу в різних полках та дослужився до звання підполковника, командира батальйону, був кавалером ордена св. Георгія. Продовжили військову традицію родини також сини Феодосія Нестеренка. Старший - Михайло Феодосійович служив в сухопутних військах мав звання штабс-капітана. Молодший – Еммануїл Феодосійович - майор Томського піхотного полку, кавалер орденів Св. Володимира, Св.Анни, Св.Станіслава, учасник битви за Севастополь 1854-1855 р. Еммануїл Федосійович є засновником Тульської гілки дворянського роду Нестеренків, мав декілька синів, які згодом також стали військовими.